Наступність, спадкоємність,
перспективність у системі безперервної освіти
Необхідність наступності в роботі пов´язаних між собою ланок навчання
обґрунтована в працях Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, К. Ушинського, С
Русової. На початку XX
ст. Н. Лубенець стверджувала, що “...починати виховання дітей зі школи -
означає зводити будівлю на піску і без фундаменту”. Своєрідним уточненням цього
положення є міркування Є. Тихеєвої, яка вважала, що “старший ступінь дитячого
садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину
дитячий садок”.
Саме в ці реалії закорінений
принцип наступності, який, будучи одним із найголовніших психолого-дидактичних
принципів, передбачає тісні взаємозв´язки дошкільної ланки освіти і початкової
школи. Ці взаємозв´язки стосуються психофізичного розвитку дитини, формування
її як особистості і вимагають узгодженості, послідовності змісту, форм і
методів навчання і виховання. Саме у взаємозалежності і взаємній орієнтації
двох послідовних освітніх ланок полягає неперервність, наступність навчання і
розвитку.
Наступність забезпечує
поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно
здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає
спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть
пред´явлені дітям в школі, а з іншого — на опору вчителя на досягнутий старшими
дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім´ї, знання,
навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному
процесі.
Наступність утворює простір
для реалізації в педагогічному процесі дитячого садка і школи єдиної,
динамічної та перспективної системи виховання і навчання, що сприяє зближенню
умов виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Завдяки
цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для
дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне
їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності виховання і
навчання учнів з перших днів перебування в школі.
Головною умовою забезпечення
наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу
дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це
необхідний зв´язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і
початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою
специфіку в дитячому садку і школі. Тому спроби штучно перенести урок у
дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу є
непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в
процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність
навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв´язок, розширення,
поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.
З проблемою наступності
навчання і виховання пов´язана проблема їх перспективності. Якщо наступність
означає врахування рівня розвитку дітей, з яким вони прийшли до школи, опору на
нього, то перспективність навчання і виховання полягає у визначенні
пріоритетних напрямів підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою
спадкоємності навчання і виховання — врахування школою рівня знань, умінь і
навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до
навчальної діяльності.
Наявність внутрішнього зв´язку
в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах
організації діяльності у дитячому садку і молодших класах школи забезпечує
цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар