Готовність дітей до шкільного
навчання
Одним із обов´язків сім´ї і дошкільних установ є підготовка дітей до
школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як
правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі,
володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне
середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється
передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в
психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного
навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи,
вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і
опинившись перед обов´язком здійснення суспільної за змістом і формою
діяльності, якою є навчання.
Готовність до навчання у школі
є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює
компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей
феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у
школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що
найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної
діяльності.
Основними компонентами
загальної (психологічної) готовності до школи є:
1. Мотиваційна готовність до
навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у
достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у
володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального
розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив
класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання
різноманітних шкільних обов´язків. Свідченням мотиваційної готовності є
наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції
майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу,
вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової
позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки
в класі, взаємини з учителем і школярами.
2. Емоційно-вольова готовність
до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в
різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності,
виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати
необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед
необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов´язки, бути
організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому
цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона
пов´язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до
управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил,
виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти
наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу,
навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.
3. Розумова готовність дитини
до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку,
володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою
предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її
загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку
пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам´яті,
сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь
і загалом навчальної діяльності.
Формування умінь навчальної
діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до
виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету
діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у
предметах і явищах тощо.
4. Психологічна готовність до
спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною
провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної
діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до
спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у
навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша,
узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.
Загалом, психологічна
готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття
нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю
та новими соціальними ролями.
Немає коментарів:
Дописати коментар