Принципи навчання, їх класифікація

Принципи навчання, їх класифікація.

      Принцип (від лат. principium - початок основа) – 1) першооснова, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорій, науки; 2) внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різноманітних сферах діяльності. Принципи навчання (дидактичні принципи) –

це загальні нормативні положення, якими слід керуватися для забезпечення його ефективності; слугують основою вивчення всіх дисциплін, значною мірою визначають їх зміст, форми організації, процес і методи навчання. Загальні принципи навчання конкретизуються у вимогах більш детального характеру, які називаються – правилами навчання. Правило випливає з принципу, конкретизує його, визначає характер окремих прийомів в діяльності вчителя і учнів. Оскільки в основі принципів навчання лежать закономірності пізнавального розвитку, то знання останніх, на думку окремих дидактів, цілком достатнє для ефективної організації навчання, адже будь-який вчитель зможе самостійно вивести з них правила поведінки в конкретних педагогічних ситуаціях. Такої позиції дотримувався, зокрема Ушинський.

      В дидактиці немає чітко визначеного, загальноприйнятого переліку принципів навчання. Найчастіше виділяють: 1.принцип систематичності та послідовності (Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.);   2. Принцип доступності (Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів);        3. Свідомості та активності (необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, організації навчально-пізнавального процесу і управління пізнавальною діяльністю учнів, застосованих учителем методів і засобів навчання тощо); 4. Науковості (Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому. В основі принципу науковості лежить ряд важливих положень: світ можна пізнавати; людські знання, перевірені практикою, дають об'єктивну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість шкільної освіти на засвоєння наукових знань; науковість навчання забезпечується передусім змістом шкільної освіти, строгим дотриманням принципів його формування; науковість навчання спричиняється реалізацією педагогами прийнятого змісту; науковість навчання, дієвість набутих знань залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, міжпредмет-них зв'язків.) ; 5. Міцності ЗУН (вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Реалізація принципу вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизації.);           6. Наочності (вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня, включає також сприймання через моторні, тактильні чуття.).