Загальна характеристика навчання як виду пізнавальної діяльності учнів. Викладання та учіння - дві сторони процесу навчання

Загальна характеристика навчання як виду пізнавальної діяльності учнів.

Викладання та учіння - дві сторони процесу навчання

Навчання — це педагогічний процес, у ході якого учні оволодівають не лише різноманітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розумові сили, проходять шлях від незнання до знання. З історії розвитку світової педагогічної думки відомо, що педагогів і психологів у процесі навчання в першу чергу цікавила діяльність учня — учіння, його структура, природа, механізми здійснення.

Я.Коменський розглядав учіння як придбання знань із різних наук і умінь розв´язувати різноманітні завдання й виконувати дії з використанням знань. Знання розглядались частково як чуттєві уявлення, а особливо як поняття і їх системи. Головними компонентами учіння, за Я.Коменським, є розуміння, заучування напам´ять, мовна і зовнішня маніпулятивно-ручна дія. Розуміння він уявляв як пізнання, в якому виділялося два ступені: чуттєвий і раціональний. На чуттєвому ступені використовуються відчуття, сприймання, уявлення. Раціональний ступінь ґрунтується на мисленні. Великий вітчизняний педагог К. Ушинський (1823-1872) розрізняв два види учіння: учіння з одержанням знання від учителя та учіння шляхом розв´язання проблеми. А.Дістервег розрізняв процеси учіння і процеси розвитку, які відбуваються в учінні. Учіння дає матеріальний ефект навчання — знання, уміння, навички. Розвиток — за ним, це тренування і вдосконалення мислення, мови, довільної уваги, здібностей. "Засвоювати і досліджувати предмет за допомогою розуму" — це і є, власне розвиток, на думку А. Дістервега. Він виділяв два методи навчання: повідомляючий метод (науковий) і елементарний (розвивальний) метод. Під час навчання за допомогою першого методу учитель викладає матеріал, учні його сприймають рецептивно, включаючись, дотримуючись думки учителя. Другий метод- учні виходять із певних положень, досліджуючи їх, або те, що випливає з них, і одержують істину шляхом власних роздумів, дослідження, вивчення. Навчальний процес є активною взаємодією між учителем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння. Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок. Результативність його залежить як від умінь і старань педагога, так і від старань учня, студента щодо засвоєння знань, тобто від ефективності учіння. Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні учіння є оволодінням суспільним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань). Навчання - організована взаємодія вчителя і учнів, спрямована на пізнавальний розвиток останніх, засвоєння ними певних знань, умінь і навичок. Основна функція вчителя у навчанні полягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Основними компонентами навчання є діяльність учителя, діяльність учня і зміст освіти. У структурі навчання виділяють такі компоненти:цільовий - визначення мети і завдань вивчення теми, розділу чи навчального предмета в цілому;стимулюючо-мотиваційний – формування в учнів мотивів учіння, спонукання до активної пізнавальної діяльності;змістовий – знання, уміння і навички, які застосовуються у ході навчання; операційно- дійовий – методи, прийоми, засоби і організаційні форми навчання; контрольно- регулювальний – контроль з боку вчителя і самоконтроль учнів за досягненням навчальних цілей; оцінювально-результативний – виявлення й оцінка вчителем і самооцінка учнями результатів навчання.Таким чином, за всієї різноманітності поглядів різних учених на природу і структуру учіння всі вони одностайні в одному: учіння — процес активний, а навчання — це спільна діяльність учителя й учнів, це не просто сума двох діяльностей, це їх органічна єдність.