Загальна
характеристика навчання як виду пізнавальної діяльності учнів.
Викладання
та учіння - дві сторони процесу навчання
Навчання — це педагогічний процес, у ході якого учні
оволодівають не лише різноманітними знаннями, вміннями і навичками, а й
розвивають свої розумові сили, проходять шлях від незнання до знання. З
історії розвитку світової педагогічної думки відомо, що педагогів і психологів
у процесі навчання в першу чергу цікавила діяльність учня — учіння, його
структура, природа, механізми здійснення.
Я.Коменський розглядав учіння як
придбання знань із різних наук і умінь розв´язувати різноманітні завдання й
виконувати дії з використанням знань. Знання розглядались частково як чуттєві
уявлення, а особливо як поняття і їх системи. Головними компонентами учіння, за
Я.Коменським, є розуміння, заучування напам´ять, мовна і зовнішня
маніпулятивно-ручна дія. Розуміння він уявляв як пізнання, в якому виділялося
два ступені: чуттєвий і раціональний. На чуттєвому ступені використовуються
відчуття, сприймання, уявлення. Раціональний ступінь ґрунтується на мисленні.
Великий вітчизняний педагог К. Ушинський
(1823-1872) розрізняв два види учіння: учіння з одержанням знання від
учителя та учіння шляхом розв´язання проблеми. А.Дістервег розрізняв процеси
учіння і процеси розвитку, які відбуваються в учінні. Учіння
дає матеріальний ефект навчання — знання, уміння, навички. Розвиток — за ним,
це тренування і вдосконалення мислення,
мови, довільної уваги, здібностей. "Засвоювати і досліджувати предмет
за допомогою розуму" — це і є, власне розвиток, на
думку А. Дістервега. Він
виділяв два методи навчання: повідомляючий
метод (науковий) і елементарний (розвивальний) метод. Під час навчання за
допомогою першого методу учитель викладає матеріал, учні його сприймають
рецептивно, включаючись, дотримуючись думки учителя. Другий метод- учні
виходять із певних положень, досліджуючи їх, або те, що випливає з них, і
одержують істину шляхом власних роздумів, дослідження, вивчення. Навчальний
процес є активною взаємодією між учителем і учнем, яка складається з двох
взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння. Викладання — діяльність викладача в процесі навчання,
під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання,
повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні
заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.
Результативність його залежить як від умінь і старань педагога, так і від
старань учня, студента щодо засвоєння знань, тобто від ефективності учіння. Учіння
— цілеспрямований процес засвоєння учнями
(студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні
учіння є оволодінням суспільним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель
може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань). Навчання
- організована взаємодія вчителя і учнів,
спрямована на пізнавальний розвиток останніх, засвоєння ними певних знань,
умінь і навичок. Основна функція вчителя у навчанні полягає в організації
пізнавальної діяльності учнів. Основними
компонентами навчання є
діяльність учителя, діяльність учня і зміст освіти. У структурі навчання
виділяють такі компоненти:цільовий
- визначення мети і завдань вивчення теми, розділу чи навчального предмета в
цілому;стимулюючо-мотиваційний – формування в учнів мотивів учіння,
спонукання до активної пізнавальної діяльності;змістовий – знання,
уміння і навички, які застосовуються у ході навчання; операційно- дійовий –
методи, прийоми, засоби і організаційні форми навчання; контрольно- регулювальний
– контроль з боку вчителя і самоконтроль учнів за досягненням навчальних цілей;
оцінювально-результативний
– виявлення й оцінка вчителем і самооцінка учнями результатів навчання.Таким
чином, за всієї різноманітності поглядів різних учених на природу і
структуру учіння всі вони одностайні в одному: учіння — процес активний, а
навчання — це спільна діяльність учителя й учнів, це не просто сума двох
діяльностей, це їх органічна єдність.
Немає коментарів:
Дописати коментар