Еволюція навчальних посібників з інформатики

Еволюція навчальних посібників з інформатики

Першим шкільним підручником з курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» був підручник, написаний колективом авторів під керівництвом і за редакцією А.П.Єршова і В.М.Монахова. Основний зміст підручника складає викладення основ алгоритмізації і програмування, а точніше навчальної алгоритмічної мови. Вивчення навчальної алгоритмічної мови і мови  програмування Бейсік було провідним і в ряді підручників, що з’явилися пізніше.

Із введенням у 1996 році нової програми з інформатики, що передбачала зменшення питомої ваги основ алгоритмізації та програмування у шкільному курсі інформатики, виникла необхідність у шкільних підручниках, які б висвітлювали нові розділи: роботу з операційними системами, текстовими і графічними редакторами, електронними таблицями і системами управління базами даних.

Першим таким посібником в Україні став  „Практичний курс інформатики” (Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О.). Складність при розробці посібника полягала в тому, що в школах використовувалася найрізноманітніша техніка із досить широким спектром програмного забезпечення. Підручник, як випливає із назви, має чітко виражену практичну спрямованість. Головною метою його є підготовка користувачів комп’ютера, формування в них практичних навичок роботи з ЕОМ. Розглядалися такі види програмного забезпечення

§  операційні системи MS-DOS, Windows;

§  операційна оболонка Norton Commander;

§  текстові редактори Лексикон, MS Word;

§  графічний редактор MS Paint;

§  електронна таблиця SuperCalc і табличний процессор Excel;

§  системи управління базами даних FoxBase, MS Access.

У другому виданні посібника з’явилися розділи, присвячені вивченню комп’ютерних мереж.

Особливості посібника:

§  близько 60% обсягу займають комп’ютерні технології на основі Windows, решта — на основі MS-DOS;

§  найоб’ємніше подані системні питання;

§  велика увага приділяється вивченню апаратного забезпечення;

§  усі розділи викладені незалежно один від одного, тому порядок їх вивчення може бути довільним; крім того, може вивчатися одна з програм одного класу: під MS-DOS чи Windows;

§  до кожного розділу розроблено одну чи кілька практичних робіт;

§  не розглядаються питання інформології, основи алгоритмізації та програмуванням.

Початково підручник не містив викладення основ алгоритмізації та програмування. Вивченню мов програмування присвячена друга частина курсу, розроблена пізніше. Розглядаються навчальна алгоритмічна мова, графічне зображення алгоритмів (блок-схеми), мова програмування Паскаль та Бейсік. Підручник вирізняється добре підібраним задачним матеріалом та диференційованими завданнями для самостійного опрацювання.

Слід відзначити, що одним із недоліків підручнику була відсутність розділів, присвячених висвітленню поняття інформації. Одним із перших підручників, у якому це поняття розглядалося (хоча і недостатньо) став посібник авторського колективу А.М.Гуржій, І.Т.Зарецька, Б.Г.Колодяжний, , О.Ю.Соколов. Посібник має кілька видань, останнє з них є основним на сьогодні підручником з інформатики. Підручник складається з двох частин, проте у перших виданнях наявна була тільки перша, яка охоплювала далеко не всі питання програми. Тут розглядалися питання, пов’язані із загальними поняттями інформатики, апаратним забезпеченням комп’ютера, основними видами програмного забезпечення, операційними системами (MS-DOS, Windows), текстовим редактором (WordPad), електронними таблицями (Microsoft Excel) та системам управління базами даних (переважно на рівні розробки моделі, дії з СУБД Microsoft Access пояснені на прикладах). Вивчення основ алгоритмізації та програмування здійснюється на рівні ознайомлення із етапами розв’язування задач на комп’ютері, побудовою моделі.

Першим українським підручником, у якому поєднувалося вивчення програмного забезпечення й основ алгоритмізації і програмування став підручник «Інформатика» авторів А.Ф. Верланя, Н.В. Апатової.

Серед особливостей підручника слід відмітити:

§  поєднання вивчення апаратної складової, програмного забезпечення, основ алгоритмізації;

§  вивчення прикладного програмного забезпечення – оглядове, на рівні характеристик загальних можливостей того чи іншого його виду, що робить з одного боку підручник мало залежним від встановлених програм, а з іншого вимагає суттєвих додаткових пояснень з боку вчителя щодо способів виконання дій у програмних засобах, що вивчаються;

§  досить ґрунтовний виклад мови програмування Паскаль: крім програмних питань розглядаються записи, файли, множини; при вивченні циклів звертається увага на проведення комп’ютерних обчислень, тобто наводяться окремі алгоритми чисельних методів; у темі „Підпрограми” розглядається поняття рекурсії;

§  наявність додаткового матеріалу, об’єднаного під назвою „Додаток”.

Слід відзначити, що жоден із названих підручників не відповідав повністю чинним програмам з інформатики.

Протягом становлення курсу інформатики були розроблені й інші підручники і посібники, як для старшої, так і для основної школи. Зокрема, для основної школи довгий час єдиним підручником був експериментальний підручник «Інформатика, 7» (автори М.І. Жалдак, Н.В. Морзе). У підручнику досить великий час відводиться розгляду поняття інформація, здійснюється ознайомлення учнів з комп’ютером та його складовими, новим став опис прикладного програмного забезпечення навчального призначення.

Методи роботи з підручником

Підручники та посібники з інформатики посідають помітне місце у процесі засвоєння учнем програмового матеріалу. За допомогою підручника учні здійснюють підготовку домашніх завдань, усувають прогалини в знаннях, надолужують пропущений матеріал. Проте вміння читати підручник не формується саме собою. Читанню підручників (і, зокрема, підручників з інформатики) необхідно спеціально вчити. До форм роботи з підручником можна віднести:

§  читання означень, правил після їх пояснення учителем;

§  читання інших текстів після пояснення учителем;

§  читання тексту і розбивання його на смислові абзаци;

§  читання пункту підручника і відповіді на запитання вчителя або підручника;

§  читання тексту підручника, самостійне складання плану і відповідь учнів за складеним планом;

§  читання тексту підручника і складання конспекту або тез.

Необхідно вчити користуватися не тільки текстом та ілюстраціями підручника, але і його заголовками, змістом, іншими структурними елементами, наявними в підручнику, правильне використання яких прискорює пошуки потрібного матеріалу.