Загальна характеристика методів навчання інформатики

Загальна характеристика методів навчання інформатики

Методи навчання можна поділити на наукові (методи наукової діяльності, адекватні відомим розумовим операціям, а також методи наукових досліджень) та навчальні або частково-дидактичні (методи, спеціально створені з метою здійснення ефективного вивчення навчального предмету: евристичний, навчання на моделях, метод доцільних завдань, метод телекомунікаційних проектів).

За джерелом знань методи навчання поділяються на:

§  вербальні: подання матеріалу вчителем, робота з книгою, комп’ютерними програмами, Інтернетом;

§  наочні: демонстраційний експеримент;

§  практичні: лабораторні роботи, практикум, розв’язування задач.

За рівнем пізнавальної активності та самостійності учнів:

§  пояснювально-ілюстративний;

§  репродуктивний;

§  проблемне навчання;

§  евристичний (частково-пошуковий);

§  дослідницький.

За участю учнів у навчальній діяльності: активні та пасивні. Різновидом активних методів вважають інтерактивні, які мають свої закономірності. Для активних методів характерно те, що учень виступає “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем та іншими учнями. Інтерактивні методи передбачають, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів (співнавчання, взаємонавчання).

Метод доцільно дібраних задач і метод демонстраційних прикладів

“Навчання через задачі” — організація навчання шляхом самостійного одержання знань у процесі розв’язування навчальних проблем, орієнтацією на творче мислення і пізнавальну активність учнів. Це проблемне навчання, яке здійснюється за допомогою системи задач, об’єднаних між собою однією загальною ідеєю дослідження (проблемою), яке орієнтується на одержання нових теоретичних знань.

Метод навчання через задачі тісно пов’язаний із методом доцільно дібраних задач, сутність якого полягає в наступному:

§  з боку вчителя — у побудові системи вправ (задач), виконання кожної наступної з яких базується на виконанні попередніх і спрямовано на розв’язування сформульованої проблемної ситуації.

§  з боку учнів — у розв’язуванні деякої проблемної ситуації, сформульованої вчителем;

§  вчитель втручається в діяльність учнів (якщо це необхідно) при формулюванні кожної наступної задачі або в ході її розв’язування.

Основна ідея методів полягає в навчанні за допомогою задач, тобто у використанні розв’язування задач як методу навчання.

На ідеях методу доцільних задач базується також метод демонстраційних прикладів. Демонстраційними прикладами називають навчальні комп’ютерні та навчальні інформаційні моделі.

Комп’ютерна модель — це комп’ютерно базоване середовище (набір програм і даних) для обчислювального експерименту, яке об’єднує в собі на основі математичної моделі явища чи процесу засоби аналізу об’єкта експерименту та відображення інформації.

Моделі, які мають властивості і традиційних, і комп’ютерних моделей називають комп’ютерними інформаційними моделями.

Навчальна інформаційна модель — комп’ютерно базоване середовище, яке об’єднує в собі на основі комп’ютерної інформаційної моделі засоби експериментування з об’єктом дослідження і розвинуті засоби відображення інформації.

Найчастіше метод демонстраційних прикладів використовується у формі лабораторних робіт (лабораторного практикуму). Для реалізації цього методу вчитель створює до кожної лабораторної роботи методичні вказівки, які містять:

1)      текст такого змісту:

·         програмне формулювання теми, основна мета, вимоги до підготовки учнів, результати навчання, що плануються;

·         стислий опис теорії (понять і алгоритмів), яка необхідна для виконання завдання;

2)      демонстраційні приклади;

3)      завдання для самостійного виконання.

Метод дозволяє інтенсифікувати спілкування учнів між собою і вчителем. При навчанні програмування демонстраційні приклади найчастіше подаються у вигляді вихідних текстів програм мовою програмування.

Метод демонстраційних прикладів дозволяє використовувати метод «учнівського підручника», який доцільно використовувати при систематизації й узагальненні знань. Суть методу полягає в тому, що учні одержують на свої комп’ютери демонстраційні приклади з теми, що вивчається, і за допомогою текстового процесора доповнюють текст таким чином, щоб запропонований матеріал був цікавим і пізнавальним для товаришів.

Метод проектів

Метод проектів виник ще в 20-і роки минулого сторіччя в США. Його називали також методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму в філософії і освіті, які розроблені американським філософом і педагогом Дж.Дьюї, а також його учнем В.Х.Килпатріком.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського педагога С.Т.Шацького в 1905 р.

Пізніше, вже при радянській владі ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно, і постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів був осуджений і відтоді в колишньому СРСР більше не робилося серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим у зарубіжній школі він активно і достатньо успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччині, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж. Дьюї, його метод проектів знайшли широке розповсюдження і набули великої популярності внаслідок раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для розв’язування конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. Основна теза сучасного розуміння методу проектів: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я можу ці знання застосувати». Саме такий підхід приваблює багато освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Проект – сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту.

Метод проектів — це система поглядів, при якій учні набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань, що поступово ускладнюються — проектів.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, — яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проектів завжди передбачає розв’язування деякої проблеми, яка вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути відчутними, тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язання, якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження.

Основні вимоги до використання методу проектів

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми/задачі, яка вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її розв’язування (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів з різних кінців земної кулі з однакової проблеми; проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище, проблема використання існуючого програмного забезпечення для розв’язування різних задач тощо).

2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, про чинники, які впливають на цей стан, про тенденції, які простежуються в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; рекомендації про впровадження та використання педагогічних програмних продуктів тощо);

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Визначення кінцевих цілей спільних/індивідуальних проектів.

5. Визначення базових знань з різних областей, необхідних для роботи над проектом.

6. Структурування змістовної частини проекту (із вказуванням поетапних результатів).

7. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які випливають із проблем висунення гіпотези їх розв’язування, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення підсумків, корегування, висновки (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів, творчих звітів, перегляду тощо).

8. Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформлені певним чином (відеофільм, альбом, бортжурнал «подорожей», комп’ютерна газета, альманах, Web–сторінка тощо).

Реалізація методу проектів та дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїх учнів.