Принципи навчання інформатики

Принципи навчання інформатики

Принципи навчання — керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Вони, як правило, приводять до системи положень, на основі яких здійснюється навчання.

Принцип науковості

Принцип науковості  вимагає, щоб у змісті навчання знаходили відображення новітні досягнення інформатики з адаптацією на пізнавальні можливості учнів, в учнів повинні створювалися правильні уявлення про методи пізнання. Для реалізації цього принципу слід показувати найважливіші закономірності процесу пізнання.

Реалізація принципу науковості при викладанні інформатики дещо спрощується, бо немає поділу на «вищу» та «нижчу» інформатику, будь-яке поняття з «великої» інформатики знаходить аналоги в шкільному курсі інформатики. З іншого боку інформатика має великі можливості щодо формування уявлень про методи пізнання, розглядаючи як окрему змістову лінію один з найефективніших методів пізнання — моделювання.

Для реалізації принципу науковості доцільно:

§  використовувати новітні досягнення науки; привчати учнів, що цікавляться інформатикою, читати журнали, використовувати Інтернет, брати участь в олімпіадах;

§  використовувати логіку науки;

§  починати вивчення не з готових формулювань, а пропонувати учням самостійно проводити дослідження;

§  дозволяти учням пережити радість відкриття;

§  використовувати історизм (яскраві факти біографії).

Принцип доступності

Цей принцип вимагає, щоб матеріал викладався в межах можливостей засвоєння його всіма учнями на рівні розуміння.

Слід зазначити, що принцип доступності не означає легкості, учіння без подолання труднощів. Він передбачає підготовку учнів до подолання труднощів у навчальній діяльності. Суть у том, щоб труднощі не підривали, а розвивали сили учня, сприяли б підвищенню результатів навчальних знять.

Для реалізації доцільно:

§  послідовно ускладнювати навчальні та практичні задачі; переходячи від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого;

§  виділяти головне, істотне в емпіричному компоненті змісту освіти (властивості, ознаки, функції тощо);

§  добирати достатню кількість фактів, прикладів;

§  здійснювати диференційовану допомогу;

§  добирати обсяг домашнього завдання відповідно до прийнятих норм;

§  продумувати ситуації неоднакового часу, якого потребують учні для виконання завдань.

Принцип наочності

Продумане використання наочності посилює емоційний вплив, підвищує доступність матеріалу, прискорює активізацію пізнавальної діяльності.

Види наочності:

§  натуральна (природна) являє собою реальні предмети або процеси; в курсі інформатики натуральну наочність доцільно використовувати при вивченні перших тем курсу («Інформація», «Інформаційна система»);

§  образотворча застосовується при неможливості показати натуральний предмет;

§  символічна (креслення, графіки, схеми, таблиці, діаграми), дозволяє досягнути компактності, знання засвоюються швидше і міцніше.

Реалізацією принципу наочності є робота з комп’ютером.

Принцип свідомості, активності та самостійності

Цей принцип полягає у цілеспрямованому активному сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмисленій, творчій переробці і застосуванні.

Свідомість — засвоєння учнями даних науки, навчального матеріалу, глибоке його осмислення, уміння використовувати на практиці в нових умовах, перетворення знань у переконання, у керівництво до дії. За принципом свідомості передбачається цілеспрямований добір навчального матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Усвідомлення явища забезпечується шляхом:

§  моделювання ситуацій, під час яких учні, завдяки певній розумовій роботі краще розуміють сутність явища та його проявів;

§  повідомлення правил-інструкцій;

§  виділення характерних ознак для формування орієнтовної основи дії;

§  звертання до підказок та навчальних допомог.

Активність — дійовий стан учня, який характеризується прагненням до учіння, напругою і проявом волі в процесі оволодіння знаннями.

Для забезпечення активності доцільно:

§  учити ставити запитання

§  використовувати альтернативні підходи до будь-якого суттєвого питання;

§  відшукувати причини, спонукати гіпотези учнів;

§  робити зупинки і пропонувати учням проаналізувати їхню діяльність.

Самостійність є вищою формою активності і свідомості учнів у процесі навчання. Етапи її зростання: від повного управління вчителем через оперативну допомогу до самоуправління пізнавальною діяльністю за допомогою комп’ютера, при переході до творчої діяльності реалізується повністю.

Принцип міцності знань

Цей принцип набуває особливого значення, оскільки опанування комп’ютером та програмним забезпеченням пов’язано з накопиченням засвоєного матеріалу. До умов міцності знань відносяться: активне здобування знань з метою свідомого їх засвоєння, науковість навчання, створення в навчанні умов для запам’ятовування навчального матеріалу.

Для реалізації принципу доцільно:

§  формувати позитивне ставлення до предмету;

§  навчати виділяти головне;

§  вивчати матеріал з різних боків;

§  повертатися до матеріалу, коли це стає необхідним у контексті вивчення нового;

§  організовувати систематичний контроль.

Принцип систематичності і послідовності

Систематичність  — учні усвідомлюють набуті знання як елементи цілісної, єдиної системи, передбачає дотримання певної послідовності у вивченні навчального матеріалу і поступове оволодіння основними поняттями шкільного курсу інформатики.

Принцип послідовності у формі циклічності (запропонований А.П.Єршовим) — поняття повторюються, збагачуючись, у нових контекстах, що в інформатиці є необхідністю. Головним є логічна побудова змісту, обґрунтована послідовність етапів освітнього процесу.

Для реалізації необхідно:

§  здійснювати поділ матеріалу на логічно пов’язані блоки, використовувати схеми, опорні конспекти, інші форми логічного подання навчального матеріалу;

§  при нових діях надавати орієнтовні основи дії, формулювати мету;

§  не перевантажувати другорядними фактами, привчати користуватися додатковою літературою;

§  встановлювати змістовий центр кожного уроку.

Принцип зв’язку з практикою

Для його реалізації необхідно:

·                             намагатися не допускати розходження «знання — життя»

·                             навчати технології розумової діяльності;

·                             надавати можливість бути джерелом теорії учневі, його особистісним знанням, одержаним у процесі його попередньої діяльності