Особливості шкільного курсу інформатики

Особливості шкільного курсу інформатики

Для шкільного курсу інформатики характерною є наявність у понятійному апараті як універсальних понять, що достатньо широко використовуються в інших науках і в повсякденній практиці (об’єкт, модель, інформація, повідомлення, алгоритм, система, технології тощо), так і вузькоспеціальних (наприклад, операційна система, файл, драйвер, електронна адреса тощо).

Важливою особливістю шкільного курсу інформатики є його міжпредметність. З одного боку знання, уміння та навички, які учні отримують при вивченні цього курсу, ілюструються і підкріплюються прикладами з різних шкільних дисциплін, з іншого використовуються при їх вивченні. Задачі, які розв’язуються в рамках курсу інформатики, часто відносяться до інших предметних галузей знань — математики, фізики, хімії, географії і т.ін. При розв’язуванні задач з різних предметних галузей слід мати на увазі, що саме курс інформатики надає можливість розгляду і формування первинних уявлень про етапи повного розв’язання практичної задачі з використанням комп’ютера. Особливо значимою у реалізації другого напрямку міжпредметних зв’язків є тема «Прикладне програмне забезпечення навчального призначення», основною метою вивчення якої є ознайомлення учнів із можливостями використання ІКТ при вивчення інших шкільних дисциплін.

Слід також відзначити, що в інформатиці не один предмет вивчення, а кілька, які значно відрізняються один від одного: інформаційні процеси і будова комп’ютера, способи побудови алгоритмів і методи пошуку інформації за допомогою телекомунікаційних технологій. Внаслідок цього окремі теми програми не завжди тісно пов’язані між собою. З одного боку прогалини в знаннях однієї теми можуть не заважати опануванню іншої. З іншого боку при недостатній реалізації внутріпредметних зв’язків це може призводити до фрагментарності знань учнів, відсутності цілісної картини дисципліни.

Як уже зазначалося, в курсі інформатики комп’ютер виступає і як об’єкт вивчення, і як  засіб навчально-пізнавальної діяльності, і як інструмент для розв’язування навчальних завдань. Використання новітніх інформаційних технологій створює можливості інтенсифікації навчального процесу та активізації навчально-пізнавальної діяльності, внаслідок чого зростає роль організації самостійної роботи учнів. Проте з іншого боку така інтенсифікація може викликати проблемні ситуації, розв’язання яких потребує втручання і участі вчителя. Таким чином, зростає і роль учителя в управлінні навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Як уже зазначалося вище, предметна галузь інформатика, моделлю якої є зміст навчання інформатики, розвивається дуже швидко. Це веде до динамічності змісту шкільного курсу інформатики. Внаслідок цього вчитель не може обмежуватися інформацією, поданою в підручниках та навчальних посібниках (тим більше, що посібники демонструють розмаїття орієнтацій, а їх матеріалу іноді недостатньо навіть для висвітлення всіх тем шкільної програми). Тому необхідно використовувати матеріали комп’ютерної періодики, електронних курсів в системі дистанційного навчання. Крім того, стрімкість вдосконалення програмного забезпечення веде до того, що програмні продукти застарівають невдовзі після їх появи, тому при ознайомленні з пакетами прикладних програм необхідно розумно поєднувати вивчення загальних питань щодо будови і призначення програмного засобу з його конкретними особливостями.

На відміну від інших предметів в інформатиці непоодинокі випадки, коли окремі питання учні можуть знати краще, ніж учитель. Така ситуація пояснюється, у першу чергу, широтою предметної галузі та доступністю відомостей з цієї галузі, поширеністю різнопланових комп’ютерних курсів. При цьому слід мати на увазі, що нерідко відомості, здобуті учнями з різних джерел, є поверховими, несистематизованими, вимагають удосконалення.   У процесі спілкування відбувається взаємонавчання вчителя і учнів.