25. Залози внутрішньої секреції. Характеристика, роль у регуляції процесів. Гормони.

Відомо, що залози, які є в

організмі, виробляють специфічні речовини — секрети. Секрети можуть

виділятися спеціальними протоками в порожнини тіла (в ротову порожнину,

шлунок, кишечник) або в зовнішнє середовище.

В цьому разі говорять про

зовнішню секрецію, а залози називають залозами зовнішньої секреції.

Слинні, шлункові, сальні, потові залози — залози зовнішньої секреції.

Але в організмі є залози, які не мають вивідних проток і виділяють

секрети, що в них утворюються, прямо в кров. Це залози внутрішньої

секреції, або ендокринні залози.

До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, шишкоподібне

тіло (епіфіз), підшлункова залоза, щитовидна залоза, надниркові залози,

статеві, прищитовидні (паращитовидні) залози, вилочкова залоза.

Підшлункова і статеві залози — змішані, бо частина їхніх клітин виконує

зовнішньосекреторну функцію, інша частина — внутрішньосекреторну.

Статеві залози виробляють не тільки статеві гормони, а й «статеві

клітини (яйцеклітини і сперматозоони). Частина клітин підшлункової

залози виробляє гормони інсулін і глюкагон, інші 'її клітини виробляють

травний підшлунковий сік.

Значення гормонів. Гормони впливають на обмін речовин, регулюють

клітинну активність, сприяють проникненню продуктів обміну речовин через

клітинні мембрани. Гормони впливають на дихання, кровообіг, травлення,

виділення; з гормонами пов'язана функція розмноження

Ріст і розвиток організму, зміна різних вікових періодів пов'язані з

діяльністю залоз внутрішньої секреції.

26.

Ви́ділення — процес виведення з організму кінцевих продуктів, які утворилися в ході обміну речовин в клітинах тіла при розщепленні органічних енерговмісних речовин. Цю функцію виконують як спеціалізовані видільні органи, так і інші органи чи системи, для яких видільна функція може бути побічною, другорядною.

Сечостатева система, або сечостатевий апарат включає дві різні за функціями системи органів - статеві органи і органи виділення. Органи виділення забезпечують сечоутворення та сечовиведення. Статеві органи забезпечують функцію розмноження. Обидві системи зв'язані між собою за розвитком і топографічно.

До додаткових органів виділення відносяться шкіра (у вигляді поту виділяються продукти обміну та деякі солі), легені (вуглекислий газ, вода, леткі продукти обміну), кишечник (солі). Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.

Органами виділення є:

нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка, підшлункова залоза.

В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії.

Функції нирок:

- беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу;

- регуляції кислотно-лужної рівноваги;

- виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;

- метаболізмі вуглеводів і білків;