Розвивальне середовище як
складова педагогічного процесу
Розвиток дитини є складною єдністю внутрішніх змін її психічної
діяльності (сприймання, пам´яті, мислення, волі та ін.) і форм її
самореалізації (умінь, навичок тощо). Відбувається він у різноспрямованій
взаємодії усіх чинників, одним з яких є зовнішнє (розвивальне) середовище, в
якому відбувається педагогічний процес і яке є його важливою складовою
частиною.
Розвивальне середовище —
комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних,
ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у
дошкільному закладі.
Навчання, виховання, розвиток
дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це
означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності
загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє
середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери
дитини, передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її
діяльності.
Однією з перших звернула увагу
на проблему розвивального середовища М. Монтессорі, яка найважливішою
передумовою розкриття дитиною внутрішнього потенціалу вважала вільну самостійну
діяльність у створеному педагогом просторово-предметному середовищі. Тому, на
її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів
саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Такими засобами є
автодидактичні (самонавчальні) Монтессорі-матеріали, з якими дитина працює
спочатку під опікою педагога, а потім самостійно.
Сучасні дослідники розглядають
розвивальне предметне середовище як систему матеріальних об´єктів діяльності
дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.
Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів
забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини. Сюди відносять
архітектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об´єкти; художні студії;
ігрові та спортивні майданчики; конструктори; тематичні набори іграшок,
посібників; аудіовізуальні та інформаційні засоби виховання і навчання.
Розвивальне предметне
середовище має відповідати віковим особливостям дітей. Загалом, воно
визначається взаємозв´язком таких складових:
1) продукти діяльності
фахівців — художників, проектувальників, конструкторів, майстрів-оздоблювачів
(твори мистецтва, меблі, інструменти, предмети, вироби прикладного мистецтва,
посібники, іграшки);
2) результати діяльності
персоналу дошкільного закладу і батьків з організації та оформлення побуту
(облаштування зон, виставок, виготовлення посібників та іграшок-саморобок,
декоративне оформлення кімнат до свят тощо);
3) результати участі дітей у
створенні інтер´єру під керівництвом вихователя.
Усі елементи розвивального
середовища покликані забезпечувати і стимулювати вільний вибір і зміну видів
діяльності дитини, створювати актуальні для неї і доступні для її розвитку
проблемні ситуації. Для цього вони повинні бути інформативними, емоційними,
втілювати в собі пізнавальну та емоційну новизну.
Особливо ефективно впливає на
дітей, передусім на їхню рухову активність, модульне предметно-ігрове
середовище. Прикладами предметів-модулів можуть слугувати легкі куби різного
розміру, виготовлені за типом вкладишів, і середні за розміром модулі —
“меблі-іграшки”. Дитина може перетворювати модулі на корабель, будиночок,
казкову печеру тощо. Захопившись різногабаритними предметами-модулями, дитина
долає межі традиційного ігрового куточка, легко оволодіває елементами ігрових
дій. У багатьох дитячих садках Данії, Швеції, США використовують
іграшки-модулі, у тому числі й так звані “ростучі меблі”, розмір яких можна
змінювати відповідно до віку дитини.
Останнім часом розвивальне
середовище якісно збагатилося завдяки включенню в нього комп´ютерно-ігрових
комплексів. Комп´ютер може увійти в життя дитини тільки через гру, яка
забезпечує оволодіння новими способами дій, особистісний розвиток дитини.
Система комп´ютерної освіти
для дошкільників охоплює:
— комп´ютерні програми та ігри, методичні рекомендації щодо їх
включення у зміст освіти;
— спеціальну науково-пізнавальну літературу для дошкільників про
персональний комп´ютер;
— кваліфікованих спеціалістів, готовність педагогів до роботи з
комп´ютерно-ігровими комплексами;
— методичні рекомендації для батьків. Використання у дошкільному
вихованні комп´ютерної техніки в поєднанні з традиційними засобами виховання
сприяє підвищенню загальної якості виховання, розвитку творчої особистості.
Визначальними щодо цього є компетентність вихователя, розвивальний зміст
комп´ютерних програм. Передусім слід виходити з того, що комп´ютер є засобом
діяльності дитини. Тому, організовуючи ознайомлення дошкільнят з комп´ютерними
технологіями, педагог має орієнтуватися на дитину, дбати про її гармонійний
розвиток.
Комплекс
комп´ютерно-орієнтованих засобів розвитку дитини охоплює периферійний
комп´ютерний пристрій, який полегшує управління комп´ютерною грою; спеціальні
дитячі комп´ютерні меблі; багатофункціональне ігрове обладнання.
З появою комп´ютерів
розвивальне середовище у дошкільних закладах функціонує як комп´ютерно-ігровий
комплекс (КІК), складовими якого є:
1. Комп´ютерна зала.
Комплектування її повинно виходити з нормативу: чотири квадратних метри на один
комп´ютер. Відповідно до зросту дітей мають бути підібрані столи і стільці.
Освітлення мусить бути комфортним для очей, а екрани моніторів слід повернути у
протилежний від джерела світла бік. Не рекомендується використовувати в
оформленні зали яскраві кольори, м´які іграшки (накопичують електричні заряди).
Цілком доречні в її інтер´єрі живі рослини. Підлогу слід накрити антистатичним
матеріалом.
Тривалість перебування дитини
перед комп´ютером не повинна перевищувати 15 хв., а загальний час перебування в
КІК — 40—45 хв. Під час заняття в залі може перебувати не більше восьми дітей.
Тому їх часто доводиться ділити на підгрупи. У кожного вихованця має бути
індивідуальне місце з комп´ютером (ІКМД). Неприпустимо, щоб біля одного
комп´ютера працювало водночас двоє-троє дітей. Відстань між столами ІКМД
повинна бути не меншою 60 см; між столами та опалювальними приладами — їм; від
столів до стін — 80 см. Відстань між очима дитини та екраном має становити
60—70 см. Яскравість зображення на моніторі мусить бути оптимальною.
2. Ігрова зала. Призначена для
самодіяльних сюжетно-рольових, режисерських і театралізованих ігор, тому
повинна бути просторою, світлою, затишною, не повторювати оформлення групових
кімнат. У ній розміщують великі ігрові модулі, подіуми-будиночки для
режисерських ігор, подіум-сцену із завісою для театралізованих ігор, а також
сюжетно-образні іграшки.
3. Зала релаксації. Вона може
бути оформлена за зразком зимового саду: з живими рослинами, акваріумами,
тераріумами, вольєрами з птахами, невеликим басейном, ємкостями з піском,
галькою для експериментування з природним матеріалом, столиками-мольбертами,
предметами для ігор, аквацентром тощо.
Оснащувати приміщення у
дошкільних закладах слід згідно з Типовим переліком обов´язкового обладнання,
навчально-наочних посібників та іграшок.
На цілеспрямоване оформлення
простору групової кімнати, який повинен часто оновлюватися з ініціативи
педагога і дітей, орієнтує програма розвитку в дитячому садку “Крок за кроком”,
яка передбачає організацію центрів активності (“Сюжетно-рольова гра”,
“Будівництво”, “Мистецтво”, “Література” та ін.).
Залежно від специфіки,
можливостей дитячого садка, особливостей дітей можливе створення центрів
комплексного, варіативного, тематичного, мобільного, дієвого навчально-ігрового
середовища, що сприяє розширенню і розвитку інтересів дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар