Система підвищення кваліфікації учителів початкових
класів. Методична робота у початковій школі. Самоосвіта вчителя.
Вивчення, узагальнення і впровадження передового
педагогічного досвіду
Професійна підготовка вчителя не
закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом
усієї професійної діяльності педагога.
Відповідно до планів підвищення
кваліфікації педагоги проходять спеціальне навчання в Інститутах підвищення
кваліфікації педпрацівників, інститутах післядипломної освіти або на
спеціальних факультетах педагогічних навчальних закладів. Проте знання,
одержані вчителями в процесі навчання на базі педвузів, потребують осмислення й
апробації в школі. Цьому сприяє спеціально організована система
науково-методичної роботи.
У загальноосвітній школі склалася
певна система науково-методичної роботи з педагогами, до складу якої входять
індивідуальні, групові та масові форми, що взаємодіють, доповнюють одна одну.
Індивідуальні форми
науково-методичної роботи. У статті 55 Закону України ''Про освіту''
наголошується, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на
''вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної
ініціативи''. У цьому плані особливої актуальності набуває індивідуальна
науково-методична робота педагога.
Під індивідуальною науково-методичною
роботою розуміють цілеспрямовану, планомірну та систематичну роботу педагога
над удосконаленням теоретичної та практичної підготовки.
Найважливішою індивідуальною
формою науково-методичної роботи є самоосвіта педагогів.
Самоосвіта - це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і
об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково
до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти
педагога є те, що результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання
предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і
розвитку учнів.
Результати самоосвіти вчитель
репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на
засіданні методичного об'єднання, кафедри, доповідаючи на педагогічних
читаннях, науково-практичних конференціях і под.
Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань, тому що вона здійснюється на
діагностичній індивідуалізованій основі. Сутність індивідуалізації полягає в
тому, що зміст, форми та методи самоосвіти підпорядковуються індивідуальним
особливостям педагога, рівню його професійно-педагогічної культури, умовам
педагогічної праці, реальним можливостям. Серед останніх велике значення має
сформованість різностороннього інтересу до пізнання, наполегливість і воля у
подоланні труднощів, розвинена рефлексія і самокритичність.
Масові форми науково-методичної роботи сприяють збагаченню професійних
інтересів педагогів, удосконаленню їх знань, виробленню позицій із важливих
педагогічних проблем сучасності, виявленню й узагальненню найкращого
педагогічного досвіду. До масових форм науково-методичної роботи належать
шкільні семінари і семінари-практикуми, педагогічні читання, науково-практичні
конференції, виставки тощо.
Теоретичний семінар є формою, яка забезпечує педагогам методологічну
підготовку з тим, щоб сформувати у них уміння самостійно оцінювати педагогічні
явища і факти. Водночас семінари сприяють вивченню сучасних педагогічних
теорій, єдності теоретичної і практичної їх підготовки. Це досягається шляхом
визначення конкретних конструктивних пропозицій щодо поліпшення практики
навчання і виховання учнів, організації самоосвіти педагогів.
Семінари-практикуми - форма навчання учителів, класних керівників,
вихователів, змістом якої є спостереження й аналіз відкритих уроків, інших форм
навчальної роботи; спостереження і аналіз проведеної колективної творчої
справи, вирішення педагогічних ситуацій і завдань. Протягом останніх десятиріч
особливо активізуються практичні заняття у вигляді ділових, рольових ігор,
організаційно-діяльнісних ігор, різного роду тренінгів. Перевага цих форм у
варіативності ситуацій, що програються, моделюванні ситуацій, можливості
колективного обговорення, зіткнення різних точок зору, що допомагає викорінити
спрощений підхід до складних педагогічних явищ.
Педагогічний досвід - це система педагогічних знань умінь і навичок,
способів здійснення творчої педагогічної діяльності, емоційно-ціннісних
ставлень, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Педагогічний
досвід може бути масовим і передовим. Передовий педагогічний досвід формується
на основі масового завдяки оволодінню об'єктивними педагогічними
закономірностями (Ю.К.Бабанський).
Передовий педагогічний досвід - це діяльність педагога, яка забезпечує стійку
ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання оригінальних форм,
методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання і
виховання або вже відомих форм, методів, прийомів, засобів роботи на основі їх
удосконалення.
Передовий педагогічний досвід
розрізняють за обсягом і рівнем творчої самостійності його автора. За обсягом
виділяють такі види досвіду: система роботи установи (школи, відділу народної
освіти, методичного кабінету і под.); система роботи працівника (учителя,
директора, інспектора-методиста тощо); вирішення важливої педагогічної проблеми
у закладі освіти (моральне виховання учнів); вирішення важливої педагогічної
проблеми у діяльності окремих педагогів (індивідуалізація навчання у процесі
викладання математики); певні форми, методи і прийоми, які застосовуються у
навчальному закладі; форми, методи і прийоми, якими послуговуються окремі
педагоги.
За рівнем творчої самостійності
виділяють такі види передового педагогічного досвіду: раціоналізаторський і
новаторський1 .
Раціоналізаторський досвід - це
досвід, створений у рамках відомих форм, методів і прийомів педагогічної
діяльності, який вирізняється новим оригінальним підходом до їх використання,
що спричиняє підвищення якості навчання, виховання та управління.
Новаторський (від лат. novator -
обновник) досвід - це досвід, який запроваджує і реалізує нові прогресивні
ідеї, визначає нові шляхи вирішення окремих і загальних педагогічних завдань;
використовує нові форми, методи, прийоми, системи діяльності, донині не відомі
педагогічній науці та шкільній практиці; істотно модифікує відомі форми, методи
й прийоми діяльності, переорієнтовуючи їх на вирішення сучасних завдань.
Новаторським є досвід донецького
вчителя фізики В.Ф.Шаталова. В основі досвіду - виклад нового матеріалу
укрупненими блоками, що спричиняє значне скорочення термінів вивчення окремих
навчальних предметів. Це серйозно змінює технологію навчання. За методикою
В.Ф.Шаталова робота над новим матеріалом охоплює такі етапи:
1) розгорнуте, образноемоційне
пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів;
2) стислий виклад навчального
матеріалу за опорним плакатом (збільшена копія аркуша з опорними сигналами);
3) вивчення опорних сигналів, які
отримує кожний учень і вклеює їх у свої альбоми;
4) робота з підручником і аркушем
опорних сигналів у домашніх умовах;
5) письмове відтворення опорних
сигналів на наступному уроці;
6) відповіді за опорними
сигналами;
7) постійне повторення й
поглиблення раніше вивченого матеріалу.
Педагогічні інновації визначаються
за допомогою критеріїв, які засвідчують ефективність того чи іншого
нововведення. Беручи до уваги наявний досвід досліджень з педагогіки,
визначають такі критерії передового педагогічного досвіду:
актуальність - критерій, який
означає, що досвід спрямований на розв'язання найважливіших проблем навчання,
виховання і розвитку учнів;
оригінальність - означає, що в
практиці роботи даного педагога, педагогічного колективу використовуються
форми, методи, прийоми, засоби або їх системи, які ще не застосовувалися в
умовах сучасної школи;
висока ефективність - досвід
можна вважати передовим лише тоді, коли педагогом досягнуто вищих порівняно з
масовою практикою результатів навчання, виховання і розвитку;
стабільність результатів -
виявлений передовий педагогічний досвід характеризується стійкою ефективністю і
стабільністю результатів протягом тривалого часу;
оптимальність - це витрати часу,
зусиль учителів та учнів на досягнення результатів; оптимальними є ті
інновації, що досягають високих результатів при найменших фізичних, розумових і
часових витратах;
Немає коментарів:
Дописати коментар