Методи навчання за характером пізнавальної діяльності учнів. Проблемне та програмоване навчання у початкових класах

Методи      навчання за характером пізнавальної діяльності учнів. Проблемне та програмоване навчання у початкових класах

Лернер і Cкаткін розробили класифікацію методів навчання за характером пізнавальної діяльності учнів і процесі засвоєння  різних компонентів змісту освіти. Кожному компонентові змісту освіти, на їхню думку відповідає певний спосіб його засвоєння. Так знання засвоюються шляхом сприймання, усвідомлення і запам’ятовування учнями різноманітної інформації про довколишню дійсність.

Уміння і навички формуються за допомогою практичного відтворення учнями способів діяльності, продемонстрованих учителем. Досвід творчої діяльності виробляється шляхом розв’язання нових для учнів проблем. Відповідно до характеру пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння різних компонентів змісту освіти виділяють 5 методів навчання: 1 пояснювально-ілюстративний; 2. репродуктивний; 3. Проблемний виклад; 4. Частково пошуковий; 5. Дослідницький. Можна умовно поділити їх на дві групи: репродуктивну (1,2-метод забезпечують засвоєння учнями готових знань і відтворення вже відомих їм способів діяльності), та продуктивну (4,5 – метод які мають ту особливість, що учні в процесі творчої діяльності відкривають суб’єктивно нові для них знання). Проблемний виклад належить до проміжної групи , тому що він однаковою мірою передбачає як засвоєння готової інформації, так і елементи творчої діяльності учнів.

Проблемне навчання полягає в організації вчителем самостійної пошукової діяльності учнів, у ході якої вони відкривають і засвоюють нові для себе знання і уміння (факти, закономірності, поняття, принципи, теорії, правила, алгоритми, методи), розвивають загальні здібності, дослідницькі і творчі нахили.

На відміну від пояснювально-ілюстративного, проблемне на­вчання грунтується не на передачі готової інформації, а на відкритті учнями суб'єктивно нових знань і умінь шляхом розв'язання теоретичних і практичних проблем.

Основні особливості проблемного навчання: учнів залучають до самостійної дослідницької, пошукової дія­льності: аналізу, формулювання, уточнення проблем, вироблення та перевірки гіпотез; якщо у пояснювально-ілюстративному навчанні нову інфор­мація в готовому вигляді повідомляють учням до розв'язування практичних завдань, то проблемне навчання розпочинається з по­становки завдання, у процесі виконання якого учні відкривають і засвоюють нові поняття, закономірності і способи діяльності; проблемне навчання забезпечує розвиток продуктивного ми­слення учнів, творчої уяви, спостережливості, кмітливості та твор­чих здібностей; засвоєні внаслідок самостійного пошуку знання і загальні спо­соби діяльності характеризуються осмисленістю, учні переносять їх в інші ситуації, використовують для розв'язання нових проблем і задач; проблемне навчання стимулює пізнавальний інтерес і актив­ність учнів.

Етапи проблемного навчання загалом аналогічні, хоча й не тотожні, етапам наукового пізнання:

1. Створення проблемної ситуації - відчуття учнями утруднен­ня теоретичного чи практичного характеру. 2. Аналіз утруднення і визначення відомого та невідомого, сло­весне формулювання проблеми.3. Висування і обгрунтування гіпотез, тобто припущень про можливі шляхи розв'язання проблеми. 4. Перевірка прийнятих гіпотез за допомогою дослідів, вивчен­ня історичних джерел, словників, довідників, енциклопедій тощо. 5. Узагальнення результатів, включення нових знань і умінь до вже відомих, їх закріплення і застосування на практиці.

Перевагами проблемного навчання є те, що учні включаються в активну пізнавальну діяльність, при цьому переживають сильні позитивні емоції (інтерес, радість відкриття, задоволення від дося­гнутих успіхів). В учнів розвиваються пізнавальні процеси (сприй­мання, спостереження, уява) і уміння (аналізувати, класифікувати, бачити проблеми, ставити питання, доводити, шукати рішення). Проблемне навчання забезпечує глибше засвоєння знань. Водночас з цього не можна зробити висновок, що все навчання має стати проблемним. Воно також не позбавлене певних недоліків, основним з яких є значні витрати часу. Проблемне навчання має посісти належне місце в загальній системі навчання. Це не особливий тип навчання, що приходить на зміну попереднім, і не універсальний метод навчання. Воно є необхідною складовою сучасної системи навчання, що передбачає різноманіття завдань, компонентів змісту освіти і методів навчання.

Центральною ланкою проблемного навчання є проблемна си­туація - психічний стан утруднення, який виникає внаслідок не­можливості пояснити факт або розв'язати задачу за допомогою наявних знань і умінь. Вона може створюватись шляхом постанов­ки завдання, запитання, демонстрації досліду, механізму, матеріалу з преси або особистих спостережень учнів.

Програмоване навчання - це відносно самостійне, індивідуаль­не засвоєння учнями знань і умінь під керівництвом навчаючої програми за допомогою спеціальних засобів (підручник, комп'ютер). За формою програмоване навчання є особливим видом роботи учнів зі спеціально підготовленим навчальним матеріалом (програмою).

Програмоване навчання базується на таких основних принци­пах: 1) навчальний матеріал подається учням невеликими частинами; 2)  кожна частина навчального матеріалу супроводжується вказівками або завданнями виконати певні дії, спрямовані на його засвоєння; 3)  засвоєння кожної порції навчального матеріалу перевіряється за допомогою контрольного завдання; 4)  після виконання кожного контрольного завдання учень не­гайно дізнається, правильно чи неправильно він відповів; 5)  залежно від відповіді учня визначається можливість його подальшого просування: давши правильну відповідь, він перехо­дить до наступної порції навчальної інформації.

У програмованому навчанні всі перераховані принципи реалі­зуються завдяки спеціально розробленим засобам програмованого навчання (програмовані підручники, посібники, наприклад збірники програмованих вправ або контрольних завдань, комп'ютери).

Головним поняттям програмованого навчання є навчаюча програма - послідовність кроків, кожен з яких є мікроетапом в оволодінні знаннями або уміннями. Мікроетап (крок програми) складається з трьох частин: порції навчального матеріалу, контро­льного завдання і вказівки щодо повторення попереднього або пе­реходу до наступного кроку програми. Навчаюча програма є своє­рідним самовчителем, за допомогою якого учень може самостійно вивчати різні предмети.

Програми поділяються на лінійні, розгалужені і змішані. Лінійна програма. Основна його ідея - розділити навчальний матеріал на порції і підкріплюва­ти кожну правильну відповідь учня. Функцію позитивного підкрі­плення виконує почуття задоволення від правильного виконання контрольних завдань. Перевага лінійної програми в тому, що учень обов'язково засво­ює матеріал завдяки малим крокам і оперативній перевірці. Водно­час лінійна програма має недоліки: дрібні кроки навчання не дозво­ляють бачити загальну структуру теми, досягати навчальної мети стрибком, не забезпечується індивідуалізація змісту навчання. Крім того, відповідь у формі заповнення пропусків, на думку критиків лінійного програмування, не потребує інтелектуальних зусиль.

Розгалужена програма. порції матеріалу повинні бути досить великими, оскільки засвоєння залежить не від відсутності помилок, а від глибокого і всебічного аналізу навчального матеріалу. Змішана програма. Прагнення об'єднати лінійні програми з роз­галуженими спричинилося до появи змішаного програмування.

Особливості змішаного програмування:

1. Навчальний матеріал ділиться на різні за обсягом порції з урахуванням дидактичної мети, вікових можливостей учнів та характерних особливостей теми.

2. Застосовуються різні форми відповіді учнів на контрольні завдання: заповнення пропусків; конструювання відповіді з набору букв, слів тощо; вибір відповіді із заданого переліку.

3. Учень не може перейти до наступної порції матеріалу, якщо добре не оволодів змістом попередньої.

4. Зміст кроків програми диференціюється залежно від здібнос­тей і рівня знань учнів.

Засобами програмованого навчання є програмовані посібники; навчальні машини, які залежно від виконуваних ними дидактич­них функцій поділяються на інформаційні, екзаменатори (контроль), репетитори (закріплення знань), тренажери (формування умінь); в останні роки ідеї програмованого навчання реалізуються здебіль­шого на основі персональних комп'ютерів.

За нинішніх умов нереально покладатися на програмований текст як на єдиний засіб навчання. Програмоване навчання не може повністю замінити традиційне. Важко очікувати, щоб учні могли протягом тижнів самостійно вивчати, наприклад, математику без жодної допомоги з боку вчителя. Найбільш доцільно поєднувати програмоване навчання із традиційним викладанням у класі.