Урок - основна форма організації навчання. Типологія і структура
уроку.
Особливості побудови уроку у
початкових класах. Вимоги до сучасного уроку.
Ключовим компонентом класно-урочної форми рганізації навчання є урок –
форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із
групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом
точно встановленого часу, за сталим розкладом.
Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно.
Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.
Звичайно, вибір типу уроку істотно полегшує підготовку і проведення
учителем самого уроку, але за однієї умови, коли є чітко і коректно сформульовані
цілі уроку. Тоді в
інтересах реалізації цих цілей вибір типу уроку має практичне значення. Коли ж
мета уроку сформульована на дуже загальному рівні, то попереднє
"задання" типу уроку є скоріше за все своєрідною "модою". У
шкільній практиці дуже часто можна спостерігати, що учитель, готуючись до уроку
й оформлюючи план його проведення, обов´язково зазначає тип уроку, але потім,
компонуючи його структуру, не звертає на цей запис ніякої уваги. Таким чином, у
процесі самого уроку головну увагу вчителя було звернуто на те, щоб підігнати
хід уроку під визначений тип, що, зрозуміло, немає жодного відношення до
ефективності уроку. Це не є тим критеріієм, на основі якого можна оцінювати
ефективність уроку.
У педагогічній літературі зустрічаються різні класифікації уроків за
типами. У кожній із
них обрано свою основу класифікації.
Типологія
уроків В. Онищука грунтується на дидактичній меті і має такий вигляд:
- уроки засвоєння нових знань;- засвоєння навичок і умінь;- комплексного засвоєння знань;- узагальнення і систематизації знань;- перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і
навичок;- комбіновані уроки.
Типологія
уроків Б. Єсіпова виглядає так:
- комбіновані, або змішані;- ознайомлення учнів з новим
матеріалом;- закріплення знань;- систематизація й узагальнення знань;- формування і закріплення вмінь і
навичок;- уроки перевірки знань.
Основою для
такої класифікації є цілі уроку та місце уроку в їх системі.
Урок
засвоєння нових знань, наприклад, має таку будову:
1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і
корекція опорних знань.
2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і
мотивація навчальної діяльності учнів.
3. Сприймання і первинне усвідомлення нового
матеріалу, осмислення зв´язків і відношень об´єктів вивчення.
4. Запам´ятовування навчального матеріалу.
5. Узагальнення і систематизація знань.
6.Підсумок
уроку і повідомлення домашнього завдання.
Наприклад,
дуже поширений тип уроків — комбінований — має таку структуру:
1.
Організаційна частина (1-2 хв).
2. Перевірка
домашнього завдання: фронтальне опитування біля дошки, комбіноване опитування -
усне чи письмове (10 - 12 хв).
3.
Повідомлення нових знань (10 — 30 хв).
4.
Закріплення нового матеріалу, встановлення зв´язку з раніше вивченим, вправи (5
- 15 хв).
5. Домашнє
завдання, його суть, методика виконання, термін виконання і т.ін. (5 — 10 хв).
6.
Підведення підсумку уроку (1-2 хв).
Традиційно
виокремлюють такі групи загальнопедагогічних вимог до уроку:
санітарно-гігієнічні, дидактичні, психофізіологічні, виховні.
1.
Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку. Для успішності й ефективності процесу навчання
передусім необхідно забезпечити належні умови для нормальної життєдіяльності
учня, оптимального функціонування фізіологічних процесів, які є важливою
передумовою психічної діяльності особистості. Тому на уроці під керівництвом
учителя мають бути забезпечені відповідні санітарно-гігієнічні умови:
оптимальний повітряний режим, достатнє освітлення, належний тепловий режим,
чергування різних видів навчальної діяльності, відповідність меблів
індивідуальним особливостям учнів.
2.
Дидактичні вимоги до уроку ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають
організацію навчання на уроці з урахуванням таких чинників:
• наявності
рушійної сили навчання і необхідність створення ситуацій для її дії;
•
цілеспрямованої роботи з формування мотивів навчання;
•
моделювання процесу навчання на уроці відповідно до вимог логіки навчального
процесу, оволодіння знаннями, уміннями та навичками;
• реалізації
на уроці принципів навчання залежно від змісту навчального матеріалу, віку
учнів;
•
оптимального підходу до вибору методів і засобів навчання.
3.
Психофізіологічні вимоги до організації навчально-виховного процесу на уроці випливають із
загальнопедагогічного принципу природовідповідності. Слід враховувати
особливості психічного й анатомо-фізіологічного розвитку учнів певного віку,
дбаючи про забезпечення умов для розвитку в них позитивних емоцій як передумови
активності пізнавальної діяльності. Як підкреслював психолог С.Л. Рубінштейн,
між емоціями людини і її власною діяльністю простежується дійовий зв'язок,
емоційний стан особистості впливає на її діяльність. При організації
навчального процесу йдеться про необхідність створення позитивних емоцій на
основі демократичного стилю спілкування.
Авторитарний
стиль — це пригнічення, подавлення особистості. В такому стані емоційні процеси
загальмовані, а отже, умови для пізнавальної діяльності не сприятливі.
Учителеві необхідно дбати про підтримання в дитячому колективі мажорного тону.
4. Виховні
вимоги зумовлені
завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості відповідно до вимог
розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання. На
кожному уроці необхідно актуалізувати ті чинники, які мають впливати на
формування всебічно розвиненої особистості. Цього досягають через зміст
навчально-виховного процесу на уроці. Тому вже на етапі планування уроку варто
виділяти не тільки дидактичну, а й виховну мету.
Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.
Підсумок. Урок — це організаційна форма навчання, яка забезпечує навчання, виховання і розвиток сталого складу учнів упродовж визначеного проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх учнів класу теми.
Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.
Підсумок. Урок — це організаційна форма навчання, яка забезпечує навчання, виховання і розвиток сталого складу учнів упродовж визначеного проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх учнів класу теми.
Немає коментарів:
Дописати коментар