Дидактичні особливості уроку інформатики

 Дидактичні особливості уроку інформатики

Найважливішою особливістю уроку інформатики (за наявності комп’ютерів) є систематична робота учнів з комп’ютерами на кожному уроці інформатики (можливо, за окремими виключеннями — уроками-лекціями), при цьому час роботи з комп’ютером найчастіше становить майже половину уроку.

Навчання за умов систематичного доступу до комп’ютера, як правило, веде до зміни емоційного ставлення учнів. При правильному формулюванні завдань учні одержують наочні результати своєї роботи, що додає їм впевненості у своїх силах, створює позитивні емоції. У той же час велика вага практичних навичок ускладнює самостійну підготовку учнів, у першу чергу тих, які з тих чи інших причин пропускають урок. Навіть якщо дитина має вдома комп’ютер, то відсутність достатньої кількості практичних завдань у більшості діючих підручників не дозволяє повноцінно готуватися учневі до уроку. Ще складнішою є ситуація для учнів, які не мають вільного доступу до комп’ютера у позаурочний час, адже ознайомлення з теоретичним матеріалом не може забезпечити формування практичних навичок.

У навчанні інформатики нерідкою є ситуація неоднакової початкової підготовки учнів: починаючи навчання, деякі учні практично не мають досвіду спілкування з комп’ютером, інші мають досвід спілкування на рівні користувача-початківця, деякі учні можуть бути досить серйозно ознайомлені з окремими темами (або майже з усіма темами шкільного курсу). Така різна базова підготовка учнів призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.

Слід також відзначити складність керування індивідуальною діяльністю учнів за комп’ютером: ситуація за кожним комп’ютером практично унікальна. Один із виходів для вчителя полягає в тому, щоб «автоформалізувати власний педагогічний досвід» (А.П.Єршов) у вигляді навчальних програм. Своєрідною програмою також є інструкція і список питань до інструкції, особливо якщо вони складені цікаво.

Іншим виходом може стати така організація навчання, при якій сильні учні виконують роль помічників учителя. Таким чином не тільки полегшується керування навчальною діяльністю учнів з боку вчителя, але й створюються сприятливі умови для розвитку підготовлених учнів, для яких виконання стандартних завдань може бути нецікавим. Крім того, така організація сприяє вирішенню виховних завдань: формуванню дружніх стосунків, системи взаємодопомоги тощо. У той же час учитель повинен слідкувати, щоб виконання ролі помічника учителя не вело до завищення самооцінки з боку учнів.

При організації практичної частини уроку може виникати ситуація, коли у класі (підгрупі) кількість учнів перевищує кількість робочих місць. Парна робота за комп’ютером, хоча і є методично доцільною на деяких етапах (у процесі обговорення учні можуть самостійно вирішити ряд дрібних проблем, відбувається взаємо навчання учнів) суперечить Державним санітарним правилам і нормам «Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах», згідно з якими робота з комп’ютером повинна проводитися в індивідуальному режимі. Можливим виходом є така організація навчальної діяльності, коли частина учнів працює за комп’ютерами, частина виконує інший вид роботи (робота з підручником, самостійна робота тощо).

Врахування особливостей змісту навчання дозволяє також широко використовувати колективну та групову навчальну діяльність учнів. Слід відзначити, що для занять з інформатики характерною є більша, ніж на інших уроках свобода спілкування учнів на уроці.

Розвиток і систематичне використання комп’ютерної техніки і засобів телекомунікацій дає можливість учителю використовувати нові форми навчання учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки. Можливості використання локальної мережі дозволяють у багатьох випадках ефективно застосовувати ідею «копіювання» в навчанні, причому вчитель одержує можливість одночасної роботи з усіма учнями при збереженні принципу індивідуальності.

Для активізації навчальної діяльності учнів можна використовувати такі методи і технології:

§  робота в парах і невеликих групах;

§  індивідуальні й колективні учнівські проекти;

§  ситуативні ігри: рольова гра;

§  аналіз аргументів «за» і «проти»;

§  дискусії і дебати;

§  «мозковий штурм» тощо.