Методична система навчання інформатики та її основні елементи

Методична система навчання інформатики та її основні елементи

Методична система навчання за А.М.Пишкало є сукупністю 5 ієрархічно підлеглих компонентів: цілей навчання, його змісту, методів, засобів, організаційних форм. У сучасних умовах методична система навчання доповнюється такими елементами: очікувані результати, технологія добору змісту, методів, форм, засобів навчання, технології встановлення зв’язків між елементами.

Розглянемо детальніше окремі елементи методичної системи навчання інформатики.

Цілі навчання

Цілі навчання — це модель бажаного результату засвоєння змісту навчання.

Цілі навчання інформатики зберігають нечітке, розпливчасте формулювання і продовжують залишатися предметом дискусій методистів, науковців, вчителів та батьків.

У цілях навчання інформатики можна виділити:

цілі 1-го порядку – пов’язані з формуванням певних знань, умінь та навичок; ці цілі фіксуються у стандартах;

цілі 2-го порядку — пов’язані з розвитком учнів на основі опанування змістом навчання і засобами навчання інформатики (формування мотивації, мислення й уваги, адаптаційних механізмів).

Цілі навчання залежать від:

§  організаційно-методичного забезпечення вивчення предмета навчальним планом, освітніми стандартами;

§  сформованих регіональних і локальних вимог до підготовки з предмета;

§  спеціальної підготовки вчителів інформатики, початкової підготовки учнів.

Зміст навчання

Зміст навчального предмета інформатика в школі — це елементи змісту основних розділів науки інформатики, включені до шкільного курсу, і розгляд концептуальних ліній навчання цих розділів.

Зміст курсу інформатики є сукупністю двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретичний включає формування основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з поняттям інформації, повідомлення, властивостями інформації, інформаційними процесами, поняттям моделі, побудовою інформаційної моделі, поняттями алгоритму, виконавця алгоритму, структури алгоритму, величини, типу величини, технології опрацювання інформації. Практичний компонент передбачає уміння працювати з системними та прикладними програмними засобами загального призначення: операційними системами, програмами-архіваторами, антивірусними програмами, редакторами текстів, графічними редакторами, табличними процесорами, системами підготовки комп’ютерних презентацій, системами управління базами даних, інформаційно-пошуковими системами, а також педагогічними програмними засобами, програмами-браузерами, програмами для роботи з електронною поштою; здійснювати пошук потрібної інформації в мережі Інтернет; розв’язувати задачі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

На добір змісту шкільного кусу інформатики впливають 2 групи основних чинників:

1. Науковість і практичність: зміст шкільного кусу інформатики повинен не суперечити сучасному стану науки і бути методологічно витриманим, вивчення предмета повинно давати такий рівень фундаментальних знань учнів, який дійсно міг би забезпечувати підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності в різних сферах (практична мета).

2. Доступність і загальноосвітність: матеріал має бути доступним для засвоєння учням, відображати найбільш значущі, загальнокультурні, загальноосвітні відомості.

Методи навчання

Методи навчання  — система послідовних взаємопов’язаних дій вчителя й учнів, які забезпечують засвоєння змісту освіти і спрямовані на досягнення освітніх цілей.

Прийом — деталь методу. Наприклад, розповідь — це метод, а попереднє повідомлення плану розповіді — прийом.

Засоби навчання

Засоби навчання — це матеріальні й ідеальні об’єкти, які використовуються в освітньому процесі як носії інформації й інструменти діяльності вчителя й учнів.

У навчанні інформатики засоби навчання відіграють принципово іншу роль, ніж це було раніше у навчанні інших предметів. Більш адекватним вважається термін „навчально-професійне середовище”, що підкреслює ефективність програмно-апаратних та телекомунікаційних засобів інформатизації освіти, що відіграють у процесі навчання об’єктну, інструментальну роль у предметній галузі, яка моделює професійну діяльність.

Організаційні форми навчання

У загальній дидактиці за кількістю учасників спільної діяльності розрізняють індивідуальну, групову, фронтальну, колективну, парну роботу.

Аналіз характеру діяльності людей, зайнятих в інформаційній „індустрії”, свідчить, що провідною тут є групова форма діяльності. Тому необхідно формувати навички роботи в малих групах, чому сприяє застосовування таких форм роботи як семінари, навчальні дискусії, колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріалом, групова проектна діяльність. Методично обґрунтоване поєднання групових та індивідуальних форм організації навчальної роботи школярів при провідній ролі групових форм роботи та інтерактивних методик дає можливість забезпечити краще засвоєння матеріалу, розвиток самостійності та активності учнів.