18.3. Діяльність української парламентської громади у І та II Державних думах Росії

В ході першої російської революції 1905-1907 pp. під тиском мас цар Микола II був змушений видати Маніфест, де проголошувалися демократичні свободи та вибори до законодавчого органу при царі – Державної думи. 
У 1-й Державній Думі, що розпочала свою діяльність навесні 1906 року, працював 101 депутат з України, частина яких об'єдналася в Українську парламентарну громаду на чолі з адвокатом з Чернігова І. Шрагом. Серед депутатів переважали селяни – 42 чоловіки, інтелігенція, поміщики. Друкованим органом Громади був «Український вісник». Селянські депутати входили до групи трудовиків – вони неодноразово піднімали питання про конфіскацію поміщицької 
землі і розподілу їх між селянами за певною трудовою нормою. Оскільки Дума була, з точки зору царя занадто «лівою», то її невдовзі розпустили. 
В П-й Державній Думі, що почала працювати у 1907 році з України працювало 102 депутати, з яких теж переважали селяни – 59 чоловік. 47 депутатів було об'єднано в Українську громаду, що видавала часопис «Рідна справа – Вісті з думи». На засіданнях Громади постійно проводилися дискусії на різні суспільно-політичні теми. У Думі депутати піднімали і аграрні і загальнонаціональні питання – поділу поміщицької землі серед селян, запровадження української мови в освіті. II Дума, де «лівих» депутатів було навіть більше, ніж у першій, у цьому ж році була розпущена царем. Росія знову вернулася на шлях самодержавної монархії, що призвів до революції 1917 року.