16.1. Архітектура і образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

Поєднанням музики та історії у просторі стала архітектура Русі – одне з світових досягнень цього періоду. 
Найбільш відомими є Десятинна церква (перша кам'яна церква Русі, яка не збереглася), Софійський собор і Києво-Печерський монастир (пам'ятки охороняються ЮНЕСКО), Золоті ворота, храми інших міст Русі – Чернігова, Переяслава. Перші церкви будувалися і оздоблювалися візантійськими майстрами. З часів Ярослава Мудрого давньоруська архітектура набуває чітких національних рис. Величезною відмінністю руських храмів цього періоду від візантійських стає їх оздоблення. У Візантії за мистецькими канонами стіни могли бути прикрашені або тільки фресками – розписами по сирій штукатурці, або мозаїками. У давньоруських церквах – особливо у Софійському соборі – зустрічаємо і фрески і мозаїки одночасно. Найбільш відомою серед них є мозаїка Софійського собору – зображення Марії Оранти (захисниці), що має у висоту 5 м і набрана із смальти 177 кольорових відтінків. У мозаїці поєднані як язичницькі традиції – з піднятими руками в українському язичницькому мистецтві зображується Берегиня (богиня-захисниця) – так і релігійні. Тому і народилася легенда, що допоки захищає нас Марія Оранта з піднятими руками, доти буде існувати Україна. 
В оздобленні широко використовувався орнамент, високого рівня досягло ювелірне мистецтво, різьблення по каменю. Ікони часів Русі майже не збереглися. Перші з них завозилися з Візантії, пізніше з'явилася власна школа іконопису. Центром його стала майстерня Печерської лаври. Найвидатнішим іконописцем вважається печерський монах Алімпій, який жив у кінці XI–на початку XX століття. Вважається, що він брав участь у розписі Успенського собору Києво-Печерської лаври, виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. 
Культура Русі стала основою української культури.