40. Корінь як вегетативний орган, його будова і функції.

Корінь — це вегетативний основний орган рослини, що має позитивний геотропізм, необмежений ріст, радіальну симетрію і не несе на собі листків і бруньок. На мал. 1 ви можете побачити загальну схему будови кореня.

Кореневище — підземне видозмінене стебло. Від кореня відрізняється наявністю бруньок і залишків листків.

Формування коренів у процесі історичного розвитку відбувалось поступово. Спочатку їх функцію виконували ризоїди — коренеподібні вирости пагона (наприклад у мохоподібних). І лише у плаунів вперше зявились додаткові корені, а у голонасінних і квіткових — всі інші типи коренів.

Основним середовищем існування коренів є грунт, але деякі рослини в процесі пристосування до умов середовища втратили корені повністю або функції кореня змінились. Це стосується водних рослин (рдеста, сальвінії), або рослин  напівпаразитів чи паразитів, таких як омела, повитниця.

Розрізнюють такі кореневі системи:

1 Стрижнева коренева система, яка утворена головним коренем і його метамерами, тобто бічними коренями різних порядків.

2 Мичкувата коренева система, яка властива однодольни рослинам і деяким трав”янистим дводольним, вона утворена, головним чином, додатковими коренями.

Корінь, що виникає із зародкового корінця зародка насінини і розвивається краще за інші, називається головним коренем або коренем першого порядку.

Основними функціями кореня є трофічна, провідна і якірна(механічна).З трофічною функцією тісно повязана провідна, завдяки їй поживні речовини потрапляють до стебла і листків. А механічна, чи опорна функція забезпечує закріплення рослини в грунті, її вертикальне положення, утримання надземних органів, протидія вітрам. Всі інші функції є менш важливими: вегетативне розмноження, взаємодія з коренями інших рослин.