Життєва форма рослин — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді
пристосування їх до умов життя.
Термін запропонував данський ботанік Євгенус Вармінг (1884). Є ряд класифікацій життєвих форм рослин, в
основі яких лежить різний підхід до їх вивчення.
Морфологічний тип пристосування рослини чи тварини до
основних факторів місцеперебування й певного способу життя називають життєвою
формою організму.
Термін «життєва форма» вперше було вжито у 1884 р. датським ботаніком Е.Вармінгом, який розумів під цим «форму, в котрій вегетативне тіло рослини перебуває в гармонії із зовнішнім середовищем протягом усього життя, від колиски до домовини, від насіння до відмирання».
Термін «життєва форма» вперше було вжито у 1884 р. датським ботаніком Е.Вармінгом, який розумів під цим «форму, в котрій вегетативне тіло рослини перебуває в гармонії із зовнішнім середовищем протягом усього життя, від колиски до домовини, від насіння до відмирання».
Для класифікації життєвих
форм датський ботанік К.Раункієр обрав лише одну ознаку: положення бруньок або
верхівок пагінців протягом несприятливого періоду року відносно поверхні грунту
і снігового покриву. Всі рослини Раункієр поділив на 5 типів.
1. Фанерофіти – бруньки відновлення відкриті або закриті, розташовані над поверхнею грунту високо – вище ніж 30 см.
2. Хамефіти – бруньки відновлення біля поверхні грунту або не вище ніж 20-30 см.
3. Гемікріптофіти – бруньки відновлення на поверхні грунту або у самому поверхневому шарі, часто вкритому підстилкою.
4. Кріптофіти – бруньки відновлення заховані в грунті (геофіти) або під водою (геліофіти і гідрофіти).
5. Терофіти – рослини, що відновлюються після несприятливого періоду лише насінням.
1. Фанерофіти – бруньки відновлення відкриті або закриті, розташовані над поверхнею грунту високо – вище ніж 30 см.
2. Хамефіти – бруньки відновлення біля поверхні грунту або не вище ніж 20-30 см.
3. Гемікріптофіти – бруньки відновлення на поверхні грунту або у самому поверхневому шарі, часто вкритому підстилкою.
4. Кріптофіти – бруньки відновлення заховані в грунті (геофіти) або під водою (геліофіти і гідрофіти).
5. Терофіти – рослини, що відновлюються після несприятливого періоду лише насінням.
Найбільш розробленою
сучасною класифікацією життєвих форм покритонасінних і хвойних на основі
еколого-морфологічних ознак є класифікація запропонована І.Г.Серебряковим. У
ній використано велику сукупність ознак. Виділення відділів ґрунтується на
структурі надземних осей (деревні, напівдеревні та трав’янисті). Значна
частина покритонасінних рослин у процесі еволюції зазнала соматичної редукції.
Від великих дерев з добре розвиненим стовбуром і розгалуженою кроною пішли
небагатостовбурні дерева, а потім чагарники, чагарнички і різні трави.
Немає коментарів:
Дописати коментар