Театралізовані ігри
Одним з різновидів творчих ігор
є театралізовані ігри, які відкривають простір для участі дітей у різних видах
самостійної художньої діяльності, сприяють розкриттю і розвитку їхніх
художньо-творчих здібностей, збагаченню мистецьких знань, виробленню
естетичного смаку тощо.
Театралізовані ігри —
розігрування в особах літературного твору, відтворення за допомогою виражальних
засобів (інтонації, міміки, жестів, пози, ходи) конкретних образів.
Театралізовані ігри охоплюють:
— дії дітей з ляльковими персонажами або дії за ролями;
— літературну діяльність (вибір теми, складання, інсценування своїх
творів тощо);
— образотворчу діяльність (одяг персонажів, малювання декорацій,
виготовлення атрибутів);
— музичну діяльність (виконання пісеньок, інсценування музичних творів
тощо).
Кожна складова частина дитячої
художньої діяльності має свої виражальні засоби і відповідні можливості для
самовираження особистості, а в комплексі вони створюють театралізовану гру.
До театралізованих ігор
належать ігри-драматизації та ігри на теми літературних творів.
Гpa-драматизація. Вона полягає в
зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням
послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова
героїв визначаються текстом літературного твору. Гра-драматизація відбувається
за заздалегідь заданим сюжетом і передбачає ролі, регламентовані межами
авторського тексту. Дітям необхідно дослівно запам´ятати текст, усвідомити
перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими,
якими вони є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії
необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх утілення —
рухів, міміки, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з
тією, в якій наслідується побачене в житті. Вона допомагає усвідомити ідею
твору, його художню цінність, вчить дітей виражати свої почуття, сприяє
розвитку пам´яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі
зображувальних і виражальних засобів для створення образів.
Перевтілення і створення
образу можливі за наявності в дитини певних знань про зображені в літературному
творі об´єкти і явища навколишнього світу, навичок виразного читання й усної
розповіді, досвіду рухової діяльності.
Гра-драматизація потребує від
дітей таких творчих здібностей:
— поетичного слуху — особливо чутливого сприйняття змісту і форми
літературного тексту в єдності, а також виразного мовлення дитини;
— здатності швидко сприймати й усвідомлювати зміст літературного твору;
— уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при створенні образу
героя в грі, виражати до нього свої ставлення і почуття, що виникли на цій
основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.
Ці здібності є основою
будь-якої пов´язаної з літературним текстом творчої діяльності.
Гра-драматизація здійснюється
в кілька етапів:
1) підготовка до
гри-драматизації, яка охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного
тексту: читання або розповідання тексту вихователем; прослуховування тексту в
звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів;
переказування змісту тексту, під час якого діти закріплюють у своїй пам´яті
послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів та ін.;
переказування за виконаними дітьми ілюстраціями, сюжетними малюнками тощо;
2) збагачення знань дітей про
персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні
тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові
вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційних рухів,
почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу;
3) власне гра-драматизація, в
якій розвиваються творчі здібності дітей.
Робота над грою-драматизацією
починається з підбору художнього твору. Сюжет його має бути динамічним і
цікавим, багатим на діалоги, яскраві персонажі. Без цього неможливо зацікавити
дітей твором, його героями.
У молодшій групі
ігри-драматизації, відповідно до програми “Малятко”, покликані забезпечити
реалізацію таких завдань:
— відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових,
вигаданих ситуаціях;
— розігрування з дорослими сюжетів казок з використанням елементів
костюмів персонажів;
— виокремлення і відтворення найхарактерніших рис образів казок,
народних ігор тощо;
— повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків
персонажів чи явищ;
— синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;
— відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.
Перед початком
гри-драматизації з дітьми молодшого дошкільного віку вихователь кілька разів
читає текст, а потім організовує своєрідну драматизацію: знову читає твір, а
діти, прислуховуючись до тексту, виконують певні дії.
З часом вони запам´ятовують
вірші, уявляють себе в певній ролі, намагаються самостійно відтворювати текст.
Запам´ятовуванню тексту, послідовності розвитку сюжету сприяють неодноразове
перечитування його вихователем, доказування дітьми важливих для його змісту
слів, що римуються, розгляд ілюстрацій тощо. Далі організовують гру-драматизацію
у формі настільного театру: вихователь показує можливі для конкретної ролі
ігрові дії (як махають крильцями маленькі веселі пташечки, незграбно ходять
ведмежата, тремтить полохливий зайчик тощо), ознайомлює з особливостями мови
персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери.
Після цього діти виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у
дошкільнят дружніх взаємин, вихованню дисциплінованості, організованості тощо.
Певну специфіку мають
завдання, які виконує гра-драматизація у середніх дошкільних групах. Ці
завдання передбачають:
— активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль,
дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу,
емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за
допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;
— вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів — їхніх
дій, учинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються у
грі.
У старшій дошкільній групі
гра-драматизація, відповідно до програми “Малятко”, має забезпечити:
— оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алегорії), фантастичного
перетворення, перебільшення;
— вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразного (залежно від змісту
твору) характеризування персонажів, виявляння власного ставлення до них та
їхніх учинків;
— опановування виражальними засобами, необхідними для виконання різних
ролей, відображення рольових дій, взаємин;
— вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами
літературних творів, казок та інших жанрів усної народної творчості;
— вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують
типові риси образу, ознаки місця подій тощо.
Певну специфіку мають завдання
ігор-драматизацій, що стоять перед вихователем у роботі з дітьми підготовчої
групи, які повинні вже вміти:
— розігрувати за сюжетами відомих їм літературних творів окремі сценки,
тривалі ігри, спектаклі, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;
— створювати на задану чи вигадану тему ігри-імпровізації з
різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;
— володіти різними способами відтворення образів: уміло користуватися
інтонацією, мімікою та пантомімою, емоційно, виразно, правдиво відтворювати
найхарактерніші особливості ролі;
— вміло і вчасно взаємодіяти з партнером;
— з наявних іграшок, атрибутів, матеріалів вибирати предмети, що
підкреслюють типові ознаки образу, вигадувати і створювати нові деталі тощо.
Діти підготовчої групи вже
мають певний досвід драматизації, вони ініціативні, самостійні, виявляють
творчість у створенні ігрових образів, декорацій, атрибутів. Твори, які вони
грають, складніші за змістом, різноманітними за формою є їхні
ігри-драматизації. Це можуть бути вистави для дітей інших груп, індивідуальні та
групові ігри за мотивами казки, сценічні імпровізації окремих уривків різних
оповідань і казок.
Прийоми керівництва
іграми-драматизаціями в підготовчій групі майже не відрізняються від прийомів у
старшій групі. Спочатку вихователь читає оповідання цілком, а потім —
частинами. Читання (розповідь) може супроводжуватися ілюстраціями, коментарями.
Вихователь може запропонувати звести споруду відповідно до сюжету твору,
намалювати декорації до гри, виліпити персонажів твору тощо, що сприяє розвитку
в дітей інтересу до сюжету і відтворення його в грі. Переконавшись, що
дошкільники належно сприйняли зміст твору, вихователь організовує
гру-драматизацію.
Гра на тему літературного
твору. Діти дошкільного віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного
твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе
їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних
творів менше прив´язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж
ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел,
довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.
Сюжет ігор дітей молодшого
дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за
мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри
нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також
із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у
своїх іграх старші дошкільники, є спостереження та розповіді дорослих, сюжети
казок, оповідань, фільмів тощо.
Казки і розповіді по-різному
втілюються в іграх дошкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки,
інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю
казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи
творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів
можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за
сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра
може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.
Театрально-ігрова діяльність
стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до
перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середовище для самостійної
театрально-ігрової діяльності, вихователь повинен враховувати рівень
підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення,
театральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декорацій), які покликані
збуджувати у дошкільників бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової
діяльності дітей залежить і від особистості педагога, його емоційності,
естетичної культури, вміння враховувати інтереси і нахили дошкільників,
налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.
Немає коментарів:
Дописати коментар