Особливості дидактичної гри
Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можливості для вияву уяви,
нестандартного мислення, ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних
полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні
дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних
уявлень тощо.
Дидактична гра — гра,
спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до
того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і
навичок.
Дидактичні ігри, ігрові
заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального
матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент
цікавості.
Використовують дидактичні ігри
у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати
їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про
природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень,
екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є
основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує
дитину правильно сприймати об´єкти і явища навколишнього світу.
Як ігровий метод навчання
дидактична гра постає у двох видах:
1) власне дидактична гра.
Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;
2) гра-заняття (гра-вправа).
Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. Під час
гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні
вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення,
мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній
діяльності за активізації мимовільної уваги і запам´ятовування.
У дидактичній грі як формі
навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони.
Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній
грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати
дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.
Пізнавальний зміст навчання
виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед
дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов´язує їх з ігровими завданнями та
ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною
для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час
цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування,
елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).
Основним стимулом, мотивом
виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей
чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети,
виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають
умови і правила гри (краще сприймати об´єкти і явища навколишнього світу,
уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість,
підбирати і групувати предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на
основі ігрових інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.
Дидактична гра як самостійна
ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для
сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та
ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є
передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища
навколишнього світу.
Для того щоб дидактичні ігри
стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь
повинен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової
групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій.
Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового
ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри,
вихователь ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення
правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів
дій, активізацію всіх учасників гри.
Постійний розвиток самостійних
дидактичних ігор неможливий без наявності достатньої кількості ігрового
матеріалу. В кожній групі мають бути різних розмірів ляльки з комплектами
одягу, посуд, меблі, транспорт, м´які іграшки (тварини, птахи, комахи),
настільно-друковані ігри (лото, доміно, шашки, шахи), дидактичні іграшки
(матрьошки, кубики, пірамідки та ін.), набори з природного матеріалу, картинки
про природу, життя сім´ї, діяльність людей, предмети домашнього вжитку тощо.
Дидактична гра збагачує
чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і
збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і
називати ознаки (розмір, форму, колір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних
здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення
і вміння виражати думки словами, адже для розв´язання ігрового завдання дитині
доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати,
групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих
ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги,
швидкого і тривкого запам´ятовування.
Розв´язання дидактичного
завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки,
дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної
поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають
формуванню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до
предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з
однолітками і дорослими тощо).
Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють
естетичному розвитку, оскільки, навчившись розрізняти кольори і форми, дитина
починає помічати, оцінювати їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні
емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м´язи рук, що сприяє підготовці
дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.
Особливості дидактичних ігор
та їх впливу на розвиток Дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з
дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним
матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного
розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А.
Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й
активності мислення дитини).
Отже, як і всі інші види ігор,
дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток дошкільників. Поєднання
в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від
вихователя майстерного педагогічного керівництва ними.
Немає коментарів:
Дописати коментар