Завдання розумового виховання дошкільників
Вироблені людством і
зафіксовані в культурі засоби і способи пізнання світу передають дитині
дорослі. Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення
знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно
пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання —
формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності,
творчих здібностей. Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання
— формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища
(суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо), способів
мислительної діяльності (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати,
узагальнювати).
Конкретизують мету і зміст розумового
виховання його завдання, які залежать передусім від вікових особливостей дітей.
Розумове виховання дітей дошкільного віку покликане забезпечити вирішення таких
завдань:
1. Набуття елементарних знань про навколишнє
середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і
працю людей, суспільні явища. Завдання вихователя полягає в тому, щоб
послідовно вести дітей від первинних, поверхових, безсистемних уявлень до
пізнання явищ дійсності. Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і
вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності та зв´язки у
конкретній галузі дійсності. Як зауважував О. Запорожець, навіть запитання, які
ставлять діти дорослим, свідчать про те, що вони не обмежуються знаннями про
окремі факти дійсності, а прагнуть проникнути у сутність речей і
причинно-наслідкові зв´язки між явищами дійсності.
Відповідно до вікових можливостей
мислительної діяльності діти повинні здобувати чіткі знання про предмети: їх
призначення, якості (колір, величина, форма), властивості, матеріали, з яких
вони зроблені; про явища живої і неживої природи, їх взаємозалежності й
закономірності; про суспільні явища та їх взаємозв´язки; про людину взагалі і
про самого себе. Підбір і систематизація знань повинні допомогти дитині пізнати
найпростішу взаємозалежність між явищами. Наприклад, при ознайомленні з явищами
природи дитина має усвідомити загальну закономірність залежності будови тіла
тварини від умов її існування.
У ранньому віці знання про навколишнє
середовище стосуються насамперед безпосереднього оточення. З оволодінням
дитиною основними вміннями і навичками продуктивної, ігрової та навчальної
діяльності розширюються її знання про предмети, явища природи і суспільного
життя, правила і норми поведінки тощо.
2. Формування умінь і навичок розумової
діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів
сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо),
розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам´яті, уваги).
У процесі розвитку чуттєвих способів
пізнання розумові операції спершу відбуваються на сенсорному (чуттєвому) рівні.
Знання, здобуті на основі цих способів пізнання, постають як уявлення. З
розширенням кола уявлень, узагальненням знань розвиваються складніші
мислительні дії (порівняння, класифікація), які розгортаються на основі не лише
чуттєвого, а й раціонального пізнання. Ці процеси пов´язані насамперед із
розвитком мовлення (поповненням і активізацією словника, вихованням звукової
культури), зв´язного мовлення (мовлення, для якого характерний змістовий і
граматичний зв´язок слів, словосполучень, речень) як важливими напрямами
розумового виховання. Адже слово є основним засобом пізнання навколишнього
світу, усвідомлення зв´язку між предметами і явищами, джерелом знань. Мовлення
за допомогою сформульованого на словах завдання спрямовує дитину на пошуки
способів його вирішення, відображає зміст конкретних образів-уявлень, є
інструментом узагальнення, аналізу, порівняння, формує судження і умовисновки.
З розвитком сенсорики (чуттєвої сфери)
відбувається перехід до логічного мислення, дитина набуває загальних уявлень,
які стають основою розвитку її пізнавальної активності.
Мислення — узагальнене відображення
дійсності в процесі її аналізу і синтезу, пов´язаний із мовленням психічний
процес пошуків і відкриттів нового.
Протягом дошкільного віку формуються і
вдосконалюються головні розумові дії (мислительні операції): аналіз
(розкладання цілого на його складові), синтез (об´єднання предметів і явищ за
спільними ознаками), порівняння (встановлення схожих і відмінних ознак
об´єктів), узагальнення (перехід від одиничного до загального, від менш
загального до більш загального), класифікація (розподіл предметів за певними
ознаками) та ін.
Важливе значення для розумового розвитку
дитини має розвиток уваги.
Увага — спрямованість і зосередженість
особистості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної, рухової
активності індивіда.
На основі уваги розвивається уважність і
спостережливість дитини. Психологічні дослідження свідчать, що в дошкільному
віці за допомогою слова можна привернути увагу дитини до будь-яких предметів,
діяльності, навчити зусиллями волі зосереджувати увагу на виконанні конкретних
завдань.
Результати мислительних операцій дитини не
зникають безслідно. Вони фіксуються, зберігаються, відтворюються у корі
головного мозку залежно від життєвих ситуацій, потреб. Це означає, що пам´ять є
особливою формою психічного життя людини, аналітико-синтетичної діяльності.
Пам´ять — процеси фіксування
(запам´ятовування), зберігання, відтворення, забування індивідом його
попереднього досвіду.
Від того, як у дошкільні роки буде розвинена
пам´ять дитини, якого масштабу сягне її обсяг, наскільки ефективним буде
довільне запам´ятовування (підпорядкована певній меті цілеспрямована розумова
діяльність щодо закріплення нового матеріалу), значною мірою залежатиме
подальша розумова діяльність.
У процесі набуття досвіду, формування
мислення протягом дошкільного дитинства відбувається розвиток уяви.
Уява — процес створення людиною образів
об´єктів на основі попереднього досвіду.
У психічному житті дитини уява відіграє
важливу роль, оскільки в цьому віці вона є особливо рухливою. За правильного
розумового виховання уява не відволікає свідомість від дійсності, а допомагає
процесу її пізнання. Досвідчений педагог, дбаючи про розвиток уяви, намагається
створювати дітям основу для яскравих вражень, виховувати здатність і прагнення
до творчих задумів та їх реалізації.
3. Розвиток розумових здібностей, формування
пізнавальних інтересів і допитливості. Різні індивіди неоднаково оволодівають
знаннями, набувають навичок і вмінь, що залежить від здібностей.
Здібності — психічні особливості людини, які
створюють передумови для успішного оволодіння певним видом діяльності.
Природною основою здібностей індивіда є
задатки — вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи. Формою
вияву здібностей є обдарованість (високий рівень загальних і спеціальних
здібностей, які є передумовою творчих досягнень) і талант (поєднання особливих
здібностей, завдяки яким людина створює значущі, новаторські продукти
діяльності). Розумову обдарованість індивіда характеризують:
— ранній вияв високої
пізнавальної активності й діяльності;
— швидкість і точність
виконання розумових операцій, які характеризуються стійкістю уваги й
оперативної пам´яті;
— сформованість навичок
логічного мислення, багатство активного словника, швидкість і оригінальність
вербальних (словесних) асоціацій;
— виражена установка на
творче виконання завдань, розвинутість творчого мислення й уяви, уміння
вчитися.
У старшому дошкільному віці виявляються такі
якості розумової діяльності дитини:
— допитливість — здатність
до наполегливого пошуку різних способів вирішення розумового завдання; вона є
джерелом активності дитини, прагнення глибоко і різнобічно пізнати світ;
породжує і забезпечує функціонування пізнавального інтересу, який є емоційно
забарвленим виявом потреб людини; застерігає від “гри у допитливість”, спонукає
педагогів і батьків до створення сприятливих умов для розвитку дитини у
різноманітних видах діяльності;
— критичність — здатність до
об´єктивної оцінки фактів, явищ та аналізу результатів діяльності;
— кмітливість — швидкість
розумової реакції;
— вдумливість — глибина і
зосередженість розумової діяльності.
Для розвитку пізнавальних інтересів і
пізнавальної активності необхідно формувати багатий і різноманітний сенсорний
досвід дітей, послідовно розвивати основні види мислення, ігрову та інші види
діяльності (спілкування, продуктивну, навчальну), розширювати і поглиблювати
знання, удосконалювати загальні та спеціальні навички розумової діяльності
(обстеження предметів, спостереження за явищами навколишньої дійсності,
виокремлення суттєвих ознак предметів і явищ, порівняння й узагальнення тощо).
Вже у дошкільному віці потрібно навчати дитину самостійного пошуку знань, що
сприяє формуванню вміння ефективно пізнавати дійсність. Надзичайно сприятливим
середовищем для розвитку пізнавальної активності дітей є природа.
Ефективне розумове виховання значною мірою залежить
від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво процесом
розумового розвитку, від педагогічних умінь, особистого прикладу і
налаштованості педагога постійно працювати над збагаченням розуму дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар