Педагогічна культура батьків
Соціально відповідальні батьки багато зусиль затрачають для того, щоб
їхні діти виросли досконалими особистостями, максимально самореалізувалися в
житті. Однак ці зусилля не завжди дають очікувані результати, що великою мірою
залежить і від системи сімейних цінностей, рівня особистісної культури кожного
з батьків, у тому числі педагогічної культури.
Педагогічна культура батьків —
компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми
поколіннями досвід виховання дітей у сім´ї.
Виявляється вона в розумінні
та усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні
до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з
ними, а також у здійсненні продуктивних зв´язків з іншими виховними інститутами
(дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами). Для цього дорослі
мають бути не лише належно вихованими, а й педагогічно освіченими. Бо, як
стверджують психологи, навіть найсерйозніші прорахунки педагогів не
позначаються так фатально на розвитку особистості дитини, як неправильна
поведінка батьків. Тому виховання батьків необхідне і для успішності процесу
виховання дітей, і для здоров´я суспільства.
Педагогічна культура батьків є
складною і динамічною системою. її утворюють такі компоненти:
1) педагогічні знання —
уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду
дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у
ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та
спілкуванні з нею;
2) педагогічна і психологічна
компетентність — здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати
зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини;
— педагогічна рефлексія — вміння батьків аналізувати, критично
оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних
помилок;
— педагогічна емпатія — співпереживання, адекватна реакція на вчинки й
почуття дітей.
Педагогічна культура батьків —
це осмислений, а іноді й неусвідомлений досвід власного дитинства, результат
освіти, самоосвіти, психологічного розвитку особистості. Особливо вона
актуалізується з народженням дитини, яка своєю появою на світ, своїми кроками у
світ і по життю стимулює бурхливий розвиток педагогічної культури батьків.
Нерідко батьки виходять у своєму розвитку на необхідний рівень педагогічної
культури тоді, коли їхні діти стали дорослими, осмислюючи власні промахи,
помилки, нереалізовані можливості. Це ще раз підтверджує важливість ролі
дідусів і бабусь у спрямуванні процесу виховання дітей у сім´ї, накладає
особливу відповідальність на працівників дитячих дошкільних закладів за роботу
з батьками дітей стосовно збагачення педагогічних знань, підвищення педагогічної
культури.
Прилучення особистості до
педагогічної культури починається уже в її дошкільні роки, коли вона отримує
перші уроки виховання у своїй сім´ї та дошкільному закладі, на підсвідомому
рівні засвоюючи прийоми педагогічного впливу. Отже, дошкільний заклад разом із
сім´єю формує майбутнього сім´янина, здійснюючи водночас роботу щодо
педагогічної освіти батьків.
Ініціатором й організатором
ефективної взаємодії із сім´єю є дошкільний заклад. Ця взаємодія підпорядкована
інтересам розвитку дитини, у кожному конкретному випадку обумовлюється її
особливостями і особливостями сім´ї, в якій вона виховується. Вона потребує
специфічних знань, такту, високої соціально-педагогічної культури її учасників
— батьків і вихователів.
Педагогічна освіта батьків
покликана збагатити родинне виховання, сприяти зміцненню всіх його ланок,
передусім педагогічної компетентності. Особлива відповідальність покладається
на педагогів щодо педагогічної освіти тих батьків, у сім´ях яких виховуються
діти з порушеннями розвитку.
Загальним спрямуванням
взаємодії сім´ї і дошкільних установ є педагогізація сімейних стосунків, а
також емоційне збагачення атмосфери дитячого садка. У цьому процесі
відбуваються різноспрямовані збагачувальні впливи на батьків, їхніх дітей, а
також педагогів.
Немає коментарів:
Дописати коментар