8.2. Українське козацтво в боротьбі проти агресії Туреччини та Кримського ханства в першій чверті XVII століття. Петро Конашевич-Сагайдачний, його політика, військова та просвітницька діяльність

Турки та кримські татари постійно здійснювали набіги на Україну з метою грабунку, захоплення людей у полон (ясир). Таких невільників потім продавали на ринках. Тому козаки були змушені постійно відбивати такі напади і самі нападали на турецькі і татарські міста, звільнюючи християнських невільників, грабуючи здобич. Особливо вдалі морські походи припадають на перші два десятиліття XVII століття. 1614 р. козаки висадилися у Туреччині біля Трапезунду, здобули фортецю Синоп, 1616 р. – зруйнували великий невільничий ринок у Кафі. 

Лідером українського національно-визвольного руху в першій чверті XVII ст. був гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Він народився в селі Кульчиці на Самбірщині в сім’ї шляхтича, навчався в Острозькій школі, школі Львівського братства, служив домашнім учителем. Високо освічена людина (автор твору «Пояснення про унію» та ряду віршів), талановитий організатор козацьких походів проти турок і татар. Похід 1616 р. проходив саме під його керівництвом. 

Борець за права православних, він 1615 р. разом з усім реєстровим Військом Запорізьким, вступив до Київського братства, що дало останньому матеріальну підтримку, а в 1620 р. за допомогою Сагайдачного відновлено Київську митрополію, що перестала існувати після прийняття унії. Він намагався, розуміючи недостатню силу козацтва, шляхом мирних угод і компромісів з Польщею відстояти права козаків і решти українського населення. Під його керівництвом козацтво остаточно перетворилося на окремий стан. Сагайдачний був змушений підписати Вільшанську угоду з польським урядом 1617 р., за якою реєстр скорочувався до 1 тис. козаків, однак невдовзі за Роставицькою угодою 1619 р. він добився дозволу розширити реєстр до 3 тисяч. 

За видатні заслуги в боротьбі з турками він був обраний головою Європейської ліги християнської міліції, що мала на меті боротьбу з турками та недопущення їх у Європу. Довелося ходити йому з козаками й на Москву, визволяти з полону королевича Владислава під час його невдалого походу 1618 року. Під час Хотинської битви (1621 р.) в результаті якої було перекрито шлях туркам до Європи, гетьман був тяжко поранений і 1622 р. помер. Похований гетьман в Києві – на території Києво-Могилянської академії.