5. Форми природного добору. Прямі та непрямі докази природного добору.

Приро́дний відбі́р (або добір) — процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають загальнішими в наступних поколінняхпопуляції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними.

Форми природного добору

Загалом, згідно з умовами навколишнього середовища, природний добір розвивається чотирма шляхами: стабілізуючим, рушійним, дизруптивним та статевим.

Стабілізуючий добір — знешкодження мутацій шляхом добору, удосконалення генотипу при сталому фенотипі та утворення резерву знешкоджених мутацій. Стабілізуючий добір відбувається при сталих умовах навколишнього середовища. Результатом стабілізуючого добору є домінування організмів із середньою нормою реакції, що характерна для виду організму.

Рушійний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій, добір знешкоджених мутацій, формування нових генотипу та фенотипу — формується нова норма реакції. Рушійний добір відбувається в умовах середовища, які повільно змінюються у певному напрямку. Його результатом є виникнення нових генотипу та фенотипу, які найбільш відповідають умовам середовища, які повільно змінюються.

Дизруптивний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій та їх добір для формування крайньої норми реакції — виникнення поліморфізму. Результатом дизруптивного добору є виживання організмів із крайньою нормою реакції, яка найбільше відповідає умовам навколишнього середовища.

 Ми встановили, що природний добір у більш вузькому розумінні—це переважне виживання і роз­множення особин і груп індивідів, краще пристосованих до мінливих умов існування, внаслідок чого поступово формуються адаптивні до­цільні особливості виду. Ч. Дарвін наводить велику кількість при­кладів, що ілюструють дію добору. Значна кількість фактів одержана пізніше; проведено також ряд спостережень, прямих і посередніх експериментів у цьому плані.

Так, на океанічних островах, які добре продуваються вітрами, знайдено багато видів комах з недорозвиненими крилами або зовсім безкрилих. На островах Кергелен з восьми видів мух сім е безкри­лими. З 350 видів жуків, що живуть на о-ві Мадейра, 200 видів не­здатні до польоту через недорозвиненість крил.

Відомо, що захисне забарвлення тварин забезпечує краще їх ви­живання. Схожість забарвлення деяких тварин і їх форми з якимись предметами чи іншими живими істотами (мімікрія) робить імітантів менш помітними (павучок драссус у стані спокою нагадує бруньку дерева, лахматий морський коник мало помітний серед водоростей, гусениця п'ядуна при небезпеці витягується і стає схожою на сучок, малайський метелик калліма, що сидить, нагадує листок рослини, де­які комахи імітують неїстівні форми, що мають надійний захист: му­хи—джмеля, оси, метелик білянка—метеликів геліконід тощо).

Тварини, що мають значні відхилення від середньої норми, при швидкій зміні умов існування гинуть у першу чергу (внаслідок бурі, забруднення води, сухості тощо).

Відзначено потемніння забарвлення метеликів березового п'яду­на та інших видів у промислових районах (індустріальний меланізм).

Досліди Чезнола і М. М. Бєляєва показали вибірне знищення птахами богомолів різного забарвлення залежно від фону, на якому були комахи. Під впливом природного добору з'явилися отрутостійкі раси шкідливих комах і кліщів. Рослини пристосовувалися до перехресного запилення і розпо­всюдження насіння.