Стебло — важливий вегетативний орган рослини, який має
необмежений верхівковий ріст, позитивний фототропізм і радіальну симетрію.
Стебло виконує такі функції: в ньому відбувається обмін поживними речовинами
між листком і коренем; на стеблі утворюються і утримуються гілки, листки,
закладаються квітки, плоди, бруньки, в ньому накопичуються запасні поживні
речовини; стебло є органом розмноження.
Стебло з листками і бруньками називається пагоном. Місце
прикріплення листка до стебла називається вузлом, а відстань між вузлами —
меживузлями. За розвитком меживузлів розрізняють три типи пагонів: укорочені
(у сосни, подорожника), видовжені (у айланта), нормальні (у берези, верби).
Кут між стеблом і черешком листка, що відходить від нього, називається пазухою
листка. На стеблі листки розташовуються почережно або спірально (у верби),
супротивно (у бузку, гвоздики), кільчасто, коли в одному вузлі є три і більше
листків (у підмаренника).
Брунька являє собою зачатковий пагін з дуже вкороченими
меживузлями. Зверху брунька вкрита покривними лусками, які захищають її від
механічних пошкоджень, висихання, опіків, низьких температур. Покривні луски
зверху часто вкриті смолистими речовинами або волосками. За характером розвитку
розрізняють листкові, квіткові, змішані бруньки. Розрізняють верхівкові і бічні
бруньки, які, в свою чергу, можуть бути пазушними або додатковими. Додаткові
бруньки утворюються в будь-якій частині стебла і кореня внаслідок діяльності
меристеми. Бруньки, які тривалий час не розвиваються, називаються сплячими.
Вони пробуджуються, якщо зрізати або пошкодити верхівку бруньки або верхівку
стебла.
Стебла різних рослин характеризуються великою морфологічною
різноманітністю. За характером росту розрізняють прямостоячі, лежачі, повзучі,
чіпкі, виткі і напівлежачі стебла. За формою поперечного зрізу є стебла
циліндричні, багатогранні (у кропу), чотиригранні (у м’яти), тригранні (у
осоки), сплюснуті (у опунції), крилаті (у чини). За довговічністю стебла
розрізняють: дерев’яні і трав’янисті (одно-, дво- та багаторічні).
Ріст і розвиток стебла супроводиться наростанням його
маси, що тісно пов’язано з характером галуження його. Розрізняють З типи
галуження стебла: дихотомічне, моноподіальне і симподіальне. Дихотомічне
галуження — найбільш примітивний спосіб галуження (у плаунів, бузку, омели).
При моноподіальному галуженні на головному стеблі, яке розвивається із зародка
насінини, весь час зберігається верхівкова точку росту (у ялини). При
симподіальному галуженні верхівкова точка росту головної осі рослини швидко
припиняє свій ріст далі, він відбувається внаслідок розвитку бічних бруньок (у
яблуні, дуба, липи).
Немає коментарів:
Дописати коментар