Першу
еволюційну гіпотезу створив видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк. Він написав багатотомну
працю «Флора Франції», створив систему класифікації безхребетних тварин, яка
певною мірою не втратила свого значення і донині. Саме він запропонував термін
«біологія» (1802), обґрунтував уявлення про окрему «область життя» на Землі
(пізніше названу біосферою) тощо.
Свою еволюційну гіпотезу
Ж.-Б. Ламарк опублікував у 1809 р. у книзі «Філософія зоології». Він вважав, що
організми, позбавлені нервової системи, змінюються безпосередньо під впливом
факторів довкілля. Наприклад, листки водяних рослин стрічкоподібні, бо
видовжуються під впливом течії води. У тварин, які мають нервову систему,
пристосування виробляються за схемою: зі зміною потреб змінюються звички; зміна
звичок сприяє вправлянню певних органів. Органи, які вправляються,
розвиваються, а ті, що не вправляються, - зменшуються. Згодом ці зміни
успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листям дерев, тому весь час
витягувала шию, щоб дістатися крони: шия і передні ноги у неї видовжились.
Отже, за Ж.-Б. Ламарком, одним із факторів еволюції є успадкування всіх ознак,
які виникли під впливом чинників довкілля.
Інший фактор еволюції, за
Ж.-Б. Ламарком, - це внутрішнє прагнення організмів до прогресу, яке не
залежить від умов довкілля. Річ у тім, що він розглядав еволюцію як процес
безперервних змін, які полягають в ускладненні організації в процесі
історичного розвитку при переході від нижчого щабля організації до вищого.
Такі щаблі він назвав
градаціями. Нижчі щаблі — це бактерії та інші мікроорганізми, вищі — ссавці, у
тому числі й людина. Одночасне існування організмів, які перебувають на різних
щаблях досконалості, він пояснював безперервним процесом самозародження життя з
неживої матерії. Тому, чим пізніше виникли види, тим простіше вони
організовані, оскільки ще не встигли досягти вищих щаблів розвитку.
Цікаво, що Ж.-Б. Ламарк
єдиний за всю історію біології запропонував вважати людиноподібних мавп
безпосередніми предками людини.
Еволюційну гіпотезу Ламарка називають ламаркізмом.
Сучасники вченого її не
сприйняли, однак згодом вона знайшла багато прихильників. Погляди вчених, які
ґрунтуються на еволюційній ідеї Ламарка, називають неоламаркізмом (від грец.
неос - новий).
Які успіхи біології в
першій половині XIX століття? Перша половина XIX століття ознаменувалась
багатьма відкриттями в різних галузях біології.
Завдяки створенню
клітинної теорії з'ясували, що клітинний рівень організації притаманний усім
живим організмам, а клітини істот, які належать до різних царств, подібні за
будовою. Це дало підставу для розвитку ідеї про спільність походження всього
живого на Землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар