Еволюція навчального предмета “Інформатика”

Еволюція навчального предмета “Інформатика”

Початок шкільної інформатики відноситься до періоду, коли спочатку за допомогою систем колективного користування (розподілу часу), а потім за допомогою персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) вдалося розмістити інформаційно-обчислювальні потужності та засоби візуалізації на парті учня. Передумовою реального початку стали спостереження психологів, які підкреслили роль активної діяльності в навчальному процесі. Іншою передумовою виявилося привнесення завдяки ПЕОМ істотно більш розвинених „моделей світу”, які допускали інтерактивну взаємодію. І, можливо, найважливішою передумовою стала практична потреба у появі „комп’ютерно грамотного” покоління молодих людей у зв’язку із масовим впровадженням обчислювальної техніки. Усе це призвело до „лавиноподібного” розвитку подій у шкільній інформатиці, що спостерігався у 80‑х р.р. минулого століття.

Взаємозв’язок елементів методичної системи навчання інформатики

Взаємозв’язок елементів методичної системи навчання інформатики

Елементи методичної системи навчання інформатики знаходяться у специфічних відносинах, далеких від ієрархічного упорядкування згори вниз: цілі навчання — очікувані результати — зміст — методи — організаційні форми — засоби.

Методична система навчання інформатики та її основні елементи

Методична система навчання інформатики та її основні елементи

Методична система навчання за А.М.Пишкало є сукупністю 5 ієрархічно підлеглих компонентів: цілей навчання, його змісту, методів, засобів, організаційних форм. У сучасних умовах методична система навчання доповнюється такими елементами: очікувані результати, технологія добору змісту, методів, форм, засобів навчання, технології встановлення зв’язків між елементами.

Методика навчання інформатики

Методика навчання інформатики

У педагогічному розумінні слово “методика” найчастіше вживається у трьох значеннях:

1) методика як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки науково обґрунтованих гіпотез), а з іншого, — специфічні об’єкти дослідження, зумовлені як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;